Микита та його батько працюють окремо, але під час обстрілів завжди виходять на зв’язок
«Падають КАБи — одразу на зв’язок. А далі — працюємо», — так описують своє щоденне життя на фронті у бригаді «Дике Поле». Історію розповіли на сторінці 128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле» у фесбуці.
Отже, йдеться про 23-річного Микиту, який служить на Запорізькому напрямку в одній бригаді зі своїм рідним батьком. Разом на позиції вони не виходять — бачаться хіба що у вихідні, та й ті бувають нечасто.
Але щойно починають падати КАБи, спрацьовує просте правило: спочатку переконатися, що батько чи син живий, і лише потім повертатися до справ.
Читайте також: Від мебляра до пілота дрона-бомбера: історія бійця із Запорізького напрямку
Звук вибуху для Микити — це не лише сигнал готувати дрон до зльоту. Це також кілька секунд, коли треба відкласти все і написати рідній людині. Коротке повідомлення в месенджері — і можна знову зосереджуватися на роботі.
До 2022 року в житті Микити війни не було. Він отримав у коледжі фах верстатника-фрезерувальника і готувався до звичайного цивільного майбутнього. Потім була строкова служба — хлопець сподівався відслужити належний час і повернутися додому на Дніпропетровщину. Але 24 лютого все перекреслило ці плани.
«Ми навіть не одразу зрозуміли, що почалася війна — телефонів у нас не було. Спочатку побачили, як повз пункт масово їдуть цивільні машини, а потім командири відкрили кімнату зі зброєю. Тоді стало зрозуміло: почалося», — розповідає Микита.
Далі були бойові виходи на Херсонщині, Миколаївщині та Одещині — Микита служив у протиповітряній обороні, прикриваючи піхоту з ПЗРК та кулеметами. Згодом доля привела його на Запорізький напрямок.
Чекати демобілізації Микита не став — підписав контракт і сам обрав, де хоче бути корисним. За пів року він освоїв одразу три військові спеціальності: керує FPV-дронами, займається розвідкою з повітря та ремонтує безпілотники.
«Спочатку спробував себе в розвідці на Mavic, але швидко зрозумів: це не моє. А от FPV — це конкретика. Підготував, підняв у повітря, влучив — і одразу бачиш результат», — пояснює Микита.
Сьогодні Микита — головний сержант взводу FPV. Він і сам виходить на бойові завдання, і навчає молодших пілотів, і готує позиції до роботи. До слова, цивільна професія верстатника йому теж знадобилася: технічні знання допомагають швидко ремонтувати й покращувати дрони прямо на місці.
У цій же бригаді служить і батько Микити, а ще один їхній родич також воює тут. На одні позиції батько із сином не заходять — кожен працює на своєму місці. Тож у кожного виїзду для них є ще одна, непомітна для сторонніх складова: думка про те, що десь поруч воює найрідніша людина.
«Ми з татом знаємо: на позиціях ми на війні, сімейне залишається вдома. Тому під час обстрілів просто пишемо один одному: «Все добре?» — «Все добре». І працюємо далі», — підсумовує Микита.
Раніше ми рзповідали історію двох операторів дронів на Запорізькому напрямку
