«Не так тяжко перенести свій біль, як втратити побратимів»: історія запорізького спецпризначенця на псевдо Змій
35-річний запорізький поліцейський на псевдо Змій має за плечима роки бойового досвіду. Він воював ще з 2015 року, а після початку повномасштабного вторгнення продовжив виконувати завдання разом із побратимами.
Його історію розповіли у відділі комунікації поліції Запорізької області.
Сьогодні його робота — доставляти боєкомплект і безпілотники якомога ближче до передової. За роки війни спецпризначенець не раз потрапляв під обстріли. Під час одного з бойових виходів отримав три осколкові поранення, один з уламків влучив у праве око.
Читайте також: Повернувся з Польщі та поїхав на Запорізький напрямок: історія артилериста із позивним Кіт (фото)
Евакуація після поранення також стала випробуванням. Після того як побратими надали йому допомогу, Змію довелося самостійно подолати частину шляху, облаштувати маскування та чекати на евакуацію. Через інтенсивні атаки поранених бійців іноді неможливо забрати одразу, тому їм доводиться залишатися в небезпечній зоні.
Власний біль поліцейський згадує без зайвих слів. Значно важчими для нього є втрати тих, з ким разом проходив службу.
«Не так тяжко перенести свій фізичний біль, як втратити товаришів. Коли твої побратими гинуть — це одне з найтяжчих випробувань».
За його словами, сучасна війна сильно змінилася: значну частину поля бою контролюють дрони, а пересування стало надзвичайно небезпечним. Водночас страх, каже Змій, є невід’ємною частиною служби.
«Страх завжди поряд із нами. Страх — гарант нашої безпеки».
Підтримувати витривалість йому допомагає спорт. Боєць переконаний, що фізична форма на передовій може врятувати життя — власне або пораненого побратима.
Найбільшим успіхом бойового виходу Змій вважає не виконане завдання, а повернення всіх бійців живими. А його головна мрія — щоб українські діти могли засинати без сирен і вибухів.
Раніше ми писали, як на Запорізькому напрямку воюють батько із сином.
