За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Жовта Круча Запорізької області. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Прифронтове село Жовта Круча Запорізької області розташоване за 20 кілометрів від лінії фронту. До повномасштабної війни тут проживало понад 300 людей, наразі залишилося не більше 15. Вони живуть під щоденними атаками КАБів та безпілотників, без світла, води, мобільного зв'язку та в інформаційній ізоляції. Але тримаються за рідну землю, саджають городи, милуються квітами та чекають на мир.
Як виживають ті, хто відмовляється виїжджати,– дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча — маленьке село на одну вулицю, яка тягнеться майже на 3 кілометри. Через прицільні удари КАБами вцілілим залишається тільки невеликий шматок, де живуть люди, зокрема Світлана:
"Родин сім нас залишилось. Дідусь живе, йому під 90. Я тут наймолодша — 57 років буде в серпні".
Світлана. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Понад два місяці в селі немає електропостачання, а два тижні тому зникли мобільний зв'язок та інтернет. Світлана каже: інформаційний вакуум лякає її значно більше, ніж щоденна канонада:
"Навіть без світла можна… Мені страшніше, що немає зв’язку. Що я не можу до дітей зателефонувати, а вони — до мене".
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Голоду в селі немає — допомагають власні городи та волонтерська гуманітарна допомога, каже Світлана. Тому жінка поки що залишається жити під обстрілами:
"Продукти в нас є, на це ми не скаржимося. Навіть без світла змирилися… Тут у мене все ж таки картоплина й цибулина, у нас усе є. Блукати не хочеться на старості літ. Куди їхати?"
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Поки одні виїжджають, Валерій близько місяця тому, навпаки, приїхав до Жовтої Кручі. Його рідний дядько з родиною евакуювалися на Дніпропетровщину, коли снаряди почали прилітати поруч із хатою. Валерій же повернувся, щоб доглядати за їхнім господарством:
"Вони терпіли-терпіли, більше не змогли й виїхали. Бо тут ось, через хату, і там далі, і по той бік усе розбомбили. Тяжко. Бомблять щодня".
Валерій. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Однією з найбільших проблем прифронтових сіл є покинуті тварини. Коли люди екстрено змушені евакуюватися, вони не завжди мають змогу забрати чотирилапих із собою. Для Валерія ці тварини стали ще одним викликом, адже голодні собаки збиваються у зграї та полюють на свійську птицю:
"Маю курей, їх треба годувати, треба закривати, бо собаки бігають. Мучать, ловлять курей".
Покинуті тварини в Жовтій Кручі, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Через постійну загрозу з неба та активізацію безпілотників у селі жити страшно, каже Валерій. Проте найбільше його хвилює не власна безпека, а життя близьких:
"Страшно, бо немає такої людини, яка б не боялася. Усі бояться, це самозахист. Але більше переживаю за вас, за свою матір, щоб залишилися всі живі. Щоб більше вже не бомбили".
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Життя за 20 кілометрів від фронту змушує людей переосмислити все пережите. Головне тепер — це людське життя, каже Світлана:
"От зараз тільки розумієш цінність усього. Багато, може, і помилок було, і сварились, і все… А тепер тільки розумієш цінність усього. Тих заходів, які в клубі у нас були: і Новий рік, і 8 Березня, завжди були концерти. І ми співали — свої ж люди ставили виступи. Коли й до нас приїздили, і ми їздили в інші села, давали концерти".
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Попри щоденну небезпеку, відсутність світла, зв'язку та благ цивілізації, люди продовжують жити в Жовтій Кручі. Вони тримаються за рідну землю, саджають городи, милуються квітами та чекають на мир:
"Ми тримаємося, все добре. Сподіваємося, що все ж таки відженуть їх, і буде все добре, і настане мир. Я надіюся на краще, у гірше — не вірю. Он через дорогу буяють яскраво квіти. Тобто життя продовжується попри все, навіть у таких понівечених селах", – каже Світлана.
Жовта Круча, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Місцеві жителі Жовтої Кручі, червень 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Що відомо про село Жовта Круча Запорізької області
Село Жовта Круча розташоване за 20 км від лінії фронту. До повномасштабної війни там проживало трохи більше як 300 людей, нині ж населений пункт спорожнів, бо російські снаряди зруйнували майже все.
7 лютого росіяни завдали по Жовтій Кручі найбільшу кількість ударів від початку повномасштабного вторгнення. Тоді одна людина загинула та дві дістали поранення.
У червні 2026 в селі залишилося до 15 жителів.
Читати ще
Читати ще
«Головне – вижити та щоб мир був скоріше»: що розповідають місцеві про нинішнє життя в селі Жовта Круча, що на Запоріжжі
Читати ще
Довкола тільки тиша та руїни: який нині вигляд має прифронтове село Жовта Круча на Запоріжжі
Читати ще
Заплутався в сітці від дронів: у прифронтовій Жовтій Кручі на Запоріжжі військові 65 ОМБр двічі рятували собаку (фото)
