Засипають КАБами та дронами: як прифронтова Мар’ївка на Запоріжжі здригається від російських обстрілів

Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Прифронтова Мар’ївка Запорізької області від середини червня потерпає від обстрілів. Російські військові буквально засипають село керованими авіабомбами, ракетами та FPV-дронами. До повномасштабного вторгнення там вирувало життя та проживало понад півтори тисячі людей, нині ж залишилося трохи більше ніж половина. Чимало вулиць спорожніли, однак є й ті, хто не виїжджає.

Як нині виживає прифронтова Мар’ївка – дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Наслідки обстрілу, Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Ситуація в селі загострилася з початком літа. Російська армія нівечить цивільну інфраструктуру, застосовуючи увесь наявний арсенал: від КАБів до безпілотників, які полюють на людей просто посеред білого дня. Спокійних ночей тут практично не буває, а звуки снарядів над головою стали моторошною буденністю, каже місцевий житель Григорій:

"Сьогодні вночі так взагалі: фш, фш, фш… Просто над головою літало. Ну, слава Богу, що не вибухнуло".

Наслідки обстрілу, Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Через постійну загрозу ударів з повітря в селі люди змушені виживати в умовах обмеженого доступу до найнеобхіднішого:

"Літають страшне, розбивають усе. Дрони, ракети пускають", — розповідає місцева жителька Марина.

Марина. Суспільне Запоріжжя

Жінка з болем згадує часи, коли Мар'ївка жила мирним, насиченим життям, а в центрі села, біля місцевого будинку культури, збиралися сотні людей на свята та ярмарки:

"Тепер загалом настрій у людей жахливий. Хто має можливість — виїжджає. Бояться всі, страшно від того, що твориться. Стараємось дуже не виходити, страшно".

Наслідки обстрілу, Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Анатолій. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Анатолій живе в Мар’ївці з 1986 року. Його будинок неодноразово потрапляв під обстріли. Чоловік каже: російські снаряди прилітають швидше, ніж застигає будівельний розчин:

"Ми тільки перекрили дах, нам видали свіжий шифер, накрили — і навіть дня не простояв: усе розбили. Це вже втретє відновлюю".

Будинок Анатолія після обстрілу. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Окрім будинку, росіяни знищили сімейну автівку Анатолія. З нею в нього пов'язані найтепліші спогади про мирне життя:

"На ній ми їздили з донькою на турніри по всій Україні: Сімферополь, Дніпро, Маріуполь… Усе, хлопчик (ред. — автівка) закінчив своє життя…"

Автівка Анатолія після обстрілу. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Російські окупанти відібрали у чоловіка й справу всього життя, поціливши в його магазин:

"Пряме влучання "Шахеда". Добре, що я був у місті. Мені одразу зателефонували зранку, сказали, що магазин горить. А дим був страшний, тому що ще кіоск загорівся".

Розбита крамниця Анатолія. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Та найбільше Анатолія вражає цинізм родичів із Росії. Його брати живуть на Уралі й кличуть до себе, обіцяючи, що "все буде добре". Однак Анатолій прагне показати їм правду про те, що накоїла їхня армія:

"Я їм покажу це, вишлю, хай подивляться, що вони зробили. Головне, мій брат сюди приїздив, ворота варив, сходи… Хай згадає. Навіщо це все? Жили ж добре. Ми росіян пропускали, завжди добре приймали. Ну, мало виявилося".

Анатолій. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Наслідки обстрілу, Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Нині місцеві жителі активно евакуюються, а вулиці стають безлюдними. Сплеск виїздів зафіксували на початку літа, зауважує фахівець із соціальної роботи Олександра Семенюк:

"Потужні обстріли були 19-го, а потім 23-го червня. І саме після 23-го числа більшість населення почала масово виїжджати — люди просто дуже переживають за своє життя та здоров'я. Світло дуже часто вимикають. Газ у нас є, Укрпошта заїжджає до нас раз на тиждень. Інтернет зникає, коли починаються дуже сильні обстріли. А мобільного зв'язку немає вже протягом року".

Олександра Семенюк. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

За словами Олександри, Мар’ївка наразі є останнім населеним пунктом в Біленьківській громаді, куди ще наважується доїжджати "швидка":

"Швидка" їде тільки до нас: виїжджати в інші села занадто небезпечно. Через це всі постраждалі після прильотів добираються сюди самотужки або на власному транспорті, або їх підвозить евакуація, або допомагає поліція".

Наслідки обстрілу, Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Ситуація з продуктами складна: у селі працює 2–3 магазини, каже Олександра:

"Продуктів, звичайно, менше, тому що постачальники бояться до нас їхати. Товари в магазинах уже закінчуються, тому залишається зовсім небагато. Але все одно люди їздять до міста, скуповуються, привозять харчі й підтримують одне одного — сусіди, родичі".

Наслідки обстрілу, Мар’ївка, 7 липня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко

Попри щоденні обстріли, не опускати руки людям допомагає незламність та надія, підсумовує Олександра Семенюк:

"Віра в те, що все буде добре. Ми знаходимося на своїх місцях, ми працюємо, ми чекаємо людей і ми їм допомагаємо. Ми віримо, що все обов'язково буде добре".Читати ще

Читати ще

«Не можемо викликати швидку, тому що у нас немає зв’язку»: як живуть жителі села Мар’ївка Запорізької області

Читати ще

Армія РФ атакувала Мар’ївку та Юрківку на Запоріжжі: є поранені