У Запоріжжі відкрилась художня галерея «Ще!»
«Ще!» — це галерея Запорізької організації Національної Спілки художників України, яку створили на місці колишніх художніх майстерень на вулиці Грищенка (Волгоградської), 29. Відкрилась вона досить потужно — виставкою всеукраїнського мистецького пленеру «Хортиця крізь віки… та війну-2026», який нещодавно проходив у Запоріжжі. На презентації побувала журналістка zprz.city.
Читайте також: Нова галерея, безкоштовні концерти та відкриття симфонічного сезону: як цікаво та культурно провести найближчі дні у Запоріжжі
До речі, сьогодні, 18 вересня, Національному заповіднику «Хортиця» виповнився 61 рік.
Нагадаємо, що пленер «Хортиця крізь віки» проходив у Запоріжжі з 2003 по 2020 рік, 15 разів (з перервами). Його заснувала і проводила Запорізька організація Національної Спілки художників України (ЗО НСХУ), яку тоді очолювала Ірина Гресик.
До Запоріжжя з’їжджалися художники зі всієї України, близько двох тижнів жили у нашому місті, їздили на екскурсії, надихались Хортицею та малювали. Були пленери й за участі художників і з інших країн.
В цьому році Хортицею надихались та малювали її 10 іногородніх митців та четверо запоріжців. На виставці представлено понад 40 робіт — живопис і графік- художників з Харкова, Одеси, Дніпра, Запоріжжя, Сумської та Запорізької областей. Митці з інших міст подавали заявки, пройшли конкурсний відбір і деякий час жили у Запоріжжі. Традиційно залишають в фонд організаторів по дві роботи.
За словами одного з організаторів і учасників пленеру Віталія Марченка було близько 15-20 заявок. На моє питання, чи були заявки художників із західної Україні, він відповів, що ні. Бажання взяти участь у пленері виявили мітці з прифронтових регіонів та з Одеси.
— Мене тішить, що вперше з початку повномасштабної війни нарешті вдалося запустити та оновити проект, який розпочинала та вела Ірина Гресик. Сподіваюся, що пленери знову стануть традиційними і через час знову стануть міжнародними, — розповідає Віталій Марченко.
— Художники були на якихось екскурсіях?
— Так, у Музеї архітектури Запоріжжя, в історико-культурному комплексі «Запорізька Січ» на острові Хортиця. Ще планувалася пішохідна екскурсія старою частиною міста, але її скасували через тривогу.
— Що особливо вразило учасників пленеру?
— Усім художника дуже сподобалися пороги на Дніпрі, які відкрилися через падіння рівня води. Це їх вразило, бо там дуже мальовниче місце на тлі Дніпрогесу. На виставці є картини тих місць, дуже класні.
Враження деяких художників
Сергій Степанов, м. Охтирка, Сумська область:
«Я вперше у Запоріжжі, на Хортиці. І я щасливий, для мене це честь. Мене здивувало каміння, що відкрилося, коли відійшла вода. А ще вид з Хортиці — такі колосальні простори, Дніпрогес, мільйонорічні скелі — це унікум. Тут має бути Мекка, тому що ніде таких скель немає».
Сергій Степанов зобразив на картинах амазонок, козака і соняшники. Чому саме амазонок?
«Ну, хто його знає? Ну, багато читав. Це наші предки півдня України, Борисфена. Вони там мешкали ще до скіфів і в період скіфів. Ну, вони більш містичні ці дами, такі безкомпромісні».
На запитання, чи не страшно було їхати у Запоріжжя, Сергій Степанов відповідає:
«У нас приблизно така ж ситуація. Мені сказали, що у Сумах «гарно», а, кажуть, в Запоріжжі ще «гарніше». Але бачу, що те саме».
Артем Погрібний, Харків:
«Я втретє у Запоріжжі і на пленері «Хортиця крізь віки», був у 2016 і 2020 роках. Дуже класно! Кожен пленер має свій драйв і до цих пір».
— Який драйв був у цьому році?
«Драйв був такий, що, хоч ми із Харкова приїхали, ніби привичні до вибухів, до всього, але все одно зважали на це. Але накупався в цьому році в Дніпрі, плавали, потім малювали на березі в районі Дурної скелі. До речі, це моє улюблене місце. Там класно дивитись на Хортицю, на мости, вони мене заворожують. Графіка цих мостів в поєднанні з камінням, з природою — це неймовірно.
А ще відкрився Дніпро, скелі. Я переходив обмілілий Дніпро із із досвідченим провідником в самому безпечному місці».
— Що ви намалювали на картині з назвою «Фрагменти сну. Майже осінь. День 1660»?
«Це менонітська школа для дівчат на вулиці Розенталь, в яку нещодавно був приліт. Це просто видатна пам’ятка архітектури, яка дуже незвичайна для наших країв. У нас в Харкові таких немає. Це настільки вражає, коли таке промислове місто з такими сірими, скучними будинками і тут — така краса. Сподіваюся, її все все одно відновлять».
— Ви були в Запоріжжі з 2020 року. Як змінилося місто?
«Не сказав би, що сильно змінилося. Люди ходять, машини їздять. От тільки по навігатору тепер неможливо їздити, а я на машині приїхав. Довелося по карті маневрувати».
— А ситуація з обстрілами у Запоріжжі така ж як і в Харкові?
«У Харкові трошки менше навіть. Раніше було жорсткіше».
…Виставка вийшла яскравою, переважно, пейзажною. Особисто мені не вистачило тут робіт з непрямими асоціаціями, навіяними художникам Хортицею — раніше таких творів на цьому пленері було більше. (У авторів, з якими поспілкувалась, якраз були більш асоціативні картини). Але в цілому рівень виставки гарний.
Пленер відбувся за фінансової підтримки Українського культурного фонду у партнерстві з департаментом культури і туризму Запорізької міської ради, Центру сучасного мистецтва Запоріжжя та Запорізької організації Національної спілки художників України.
Про галерею «Ще!»
«Зокрема, Український культурний фонд профінансував оформлення, обладнання цієї галереї», — каже Віталій Марченко.
Як розповів він і голова ЗО НСХУ Олександр Шкаліков, у галереї планують проводити виставки та інші культурні заходи, наприклад, майстер-класи.
«Плани є. Але скоро буде зима, а тут, на жаль, опалення немає. Тому нам доведеться думати про цей момент», — зауважив Олександр Шкаліков.
На запитання zprz.city, чому така назва галереї і хто її придумав Олександр Шкаліков відповідає:
«Придумав я. По-перше, літера «Щ» — це наш ідентифікаційний код, тому що в шрифті «Рутенія» вона виглядає як герб України, тобто як тризуб. З’ясувалося, що це слово ніхто ще не використав. І нам завжди хочеться ще, багато чого ще.
Логотип з літерою «Щ» і тризубом розробила запорізька художниця і дизайнерка Лариса Клімова. Такий логотип є на вході в галерею. І на моїй футболці, яку виготовив Віталій Марченко.
Крім того, після декомунізації ця вулиця змінила назву з Волгоградстької на Грищенка — і в середині теж є наш код «ще».
А під час презентації Олександр Шкаліков розповів всім присутнім про ремонтно-будівельну складову галереї:
«Цієї галереї не було, вона абсолютно нова. Тобто в цьому місці, на цій локації галереї не було. Ми її створили. Тут були окремі майстерні, і ми, власне, підлогу залишили, як музей цих майстерень. Це такі сліди, відбитки роботи скульпторів, які працювали в цій локації. Тут було чотири майстерні. Вони на підлозі відображені майже всі.
Ми довго тут демонтували стіни, прибирали… Художниця Яна Ясунас безпосередньо фарбувала. Ще один учасник — запорізький скульптор Павло Жуков. Дуже багато зробив для створення галереї Олександр Петриченко — тимчасово переміщена особа, яка приїхала із села Таврійське. Я йому дякую».
Як працює галерея «Ще!» та як її знайти
Виставка «Хортиця крізь віки… та війну-2026» триватиме до 12 жовтня.
Розклад роботи: з середи по неділю з 12.00 до 18.00.
Адреса галереї «Ще!»: вул. Грищенка (колишня Волгоградська), 29. Це за цирком, ще треба пройти. Як орієнтир: праворуч — ліцей автотранспорту, ліворуч — «Запоріжжяобленерго», попереду — Слов’янський авторинок, позаду — «Запоріжгаз».
Вхід безкоштовний.
Т. 050-667-64-58 (голова ЗО НСХУ Олександр Шкаліков).
Ми писали, що відомий актор із Запорізької області випустив пісню, яку написав після нещасного випадку.
Фото Світлани Олійник
