Командний пункт на Запорізькому напрямку атакували росіяни, але прорватися їм не вдалося
На Запорізькому напрямку бойові рубежі тримає 128-а окрема важка механізована бригада «Дике Поле». Нещодавно представники підрозділу розповіли про одного зі своїх офіцерів — капітана з позивним «Космос», який пів року ніс службу на передових позиціях і відбив спробу ворога захопити його командний пункт.
Читайте також: Готував космонавта до польоту — тепер воює на Запорізькому напрямку: історія мінометника Юрія Юхна (фото)
Сергій — так звати бійця — має 26 років вислуги. Двадцять три з них він прослужив у Повітряних силах, де займався обслуговуванням авіаційної техніки: від літаків на аеродромах до ракет. Проте останні півтора року його служба проходить у складі 128-ї бригади.
Спочатку Сергій займався встановленням засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Про це він розповів так:
«Я позаштатно був призначений по РЕБах. Потім встановлював їх на автівки. Тестував, щоб транспорт міг нормально доїхати до місця призначення, привезти продукти, провести заміну особового складу».
Засоби РЕБ він монтував майже на всіх позиціях у Кам’янському та Степногірську. А вже у вересні 2025 року сам заступив на бойове чергування. Сергій чергував на командно-спостережному пункті, командував опорним пунктом, приймав доповіді з усіх позицій і передавав інформацію до бригади.
«Коли окупанти нападали на наші позиції, я одним вухом слухав, що кажуть старші, і одночасно по рації передавав команди хлопцям. Бо секунди мають значення. Звідки заходить ворог, де можуть закинути гранату, з якого боку вибивають двері» — ділиться боєць.
У грудні після інтенсивного обстрілу вийшов з ладу Starlink — уламки пошкодили антени. Та Сергій зумів відновити зв’язок у найстисліші терміни.
«Ми скручували дроти як могли, піднімали хвостики антен трохи вище, маскували їх, щоб нас не виявили. Робили все, щоб відновити зв’язок, бо без нього на передовій позиції не втримаєшся», — зазначається у його словах.
Кілька разів Сергію разом із побратимом довелося вступати у пряме зіткнення з ворогом. Один епізод він запам’ятав найбільше — спроба штурму його командного пункту.
«Того разу росіяни спробували вломитися до нас. У них була група штурмовиків, а нас — лише двоє і багато входів. Вони гатили з автоматів у двері, намагалися їх вибити. Але ми перед цим забили ці двері намертво. І той момент, коли вони не могли зрозуміти, що відбувається, дав нам трохи часу.
Я встиг доповісти бригаді, і ми відкрили вогонь. Це була дивна ситуація — ми влучали, але вони не зупинялися. Можливо, якась хімія, що знижує чутливість до поранень. На щастя, нам допомогли дронарі — атакували зверху і це вирішило бій».
Також Сергій розповів про ще одну небезпеку: кілька разів ворожі групи намагалися пройти в українському пікселі, а серед них були люди, які говорили українською. Це значно ускладнювало ситуацію, адже в кілзоні одночасно діяли і свої, і замасковані ворожі групи. Тож постійний зв’язок був критично важливим.
Попри всі труднощі, боєць думав і про рідних. Вдома на нього чекають сестра та мама з онкологічним захворюванням. Щоб її не хвилювати, на Новий рік він записав голосове привітання просто з холодного підвалу і передав його по рації.
«Нам скидали з дронів пакунки з їжею в картонних коробках. Ми цим картоном утеплювали підвал, закривали всі щілини. Коли надворі було мінус сімнадцять, у підвалі було мінус три. І це вже було досягнення, бо раніше було ще холодніше».
Нині капітан «Космос» повернувся з позицій. Побратими пропонували постригтися «під одну насадку», та він відмовився — каже, перед відпусткою треба йти в барбершоп. Бо навіть після пів року на передовій — є місце для нормального життя.
Раніше ми писали, що на Запоріжжі військові врятували кам’яних баб від російських авіабомб
