Металургія може не відновитися без людей і підтримки: у Метінвесті назвали умови для промисловості
Українські промислові підприємства потребують безпеки, доступної інфраструктури та дієвих механізмів державної підтримки, щоб пережити війну та мати можливість відновитися після неї. Про це заявив керівник управління зовнішніх проєктів офісу генерального директора Групи Метінвест Сергій Скорбун під час форуму United by Mining у Києві.
За його словами, для промисловості головним ризиком сьогодні є не коливання цін чи вартості енергоносіїв, а прямі удари по виробничих об’єктах. Тому першою умовою для роботи підприємств залишається безпека та можливість хоча б прогнозувати їхню діяльність.
«Жоден бізнес не закладає у свою бізнес-модель, що по ньому будуть бити ракетами. Подорожчання газу чи зниження цін – такі ризики ми враховували. Але ми ніколи не могли передбачити, що будуть прямі влучання, які знищуватимуть основні виробничі активи», – сказав він.
Тому першою умовою для збереження виробництва він називає безпеку та можливість прогнозувати роботу бізнесу.
Попри те, що Метінвест працює зі збитком, компанія продовжує зберігати колективи там, де це можливо. Адже для промисловості втрата фахівців може стати незворотною проблемою.
«Ми виживаємо весь цей час. Скільки можемо, намагаємося утримати людей. Ми розуміємо, що обладнання без людей нічого не варте», – зазначив керівник управління зовнішніх проєктів офісу СЕО Метінвесту.
Окремою проблемою Скорбун назвав збереження працівників. Навіть зупинені підприємства намагаються утримувати фахівців, адже після завершення війни швидко відновити такі колективи буде складно.
Зокрема, на зупиненій через російські атаки Запоріжсталі працює близько 8 тисяч людей: сталеварів, ливарників, прокатників, вальцювальників, машиністів локомотивів та представників тисяч інших професій.
«Якщо ці люди звідти поїдуть, це буде катастрофа, тому що надзвичайно важко зібрати таку кількість фахівців», – зауважив Сергій Скорбун.
Ще одне питання — масштаб державної підтримки. За словами представника Метінвесту, нинішній ліміт компенсації збитків у $10 млн для одного підприємства не відповідає реальним потребам великої металургії. Для порівняння, одна доменна піч може коштувати $100–150 млн.
Водночас на конкурентоспроможність української промисловості тиснуть високі тарифи на електроенергію та залізничні перевезення. Скорбун зазначив, що їхнє подальше зростання може відлякувати інвесторів, адже до високої вартості ведення бізнесу додаються воєнні ризики.
Серед можливих рішень він назвав залучення міжнародної допомоги для підтримки критичної інфраструктури, зокрема Укрзалізниці та енергетики.
Ще один спосіб підтримати промисловість — розширити доступ української продукції до ринку ЄС. Зокрема, йдеться про квоти на імпорт сталі. На думку Скорбуна, це дозволило б збільшити замовлення не лише для металургів, а й для суміжних підприємств, запустивши ширший ланцюг виробництва.
