Мисткиня Катерини Беслік показала зворушливі «картини» з одягу гуляйпільців
Вражаюча виставка «Гуляйполе — моя маленька Батьківщина» дизайнерки і фешн-мисткині Катерини Беслік (Гуляйполе — Київ) відкрилась у Муніципальній галереї «Запоріжжя» Центру сучасного мистецтва (колишня Виставкова зала Спілки художників). На презентації подувала журналістка zprz.city. Радимо подивитись.
Частина виставки, величезна інсталяція «Гуляйполе», була представлена у 2024 році на Ukrainian Fashion Week в Києві, в «Мистецькому Арсеналі». В інсталяції художниця демонструвала і перформанс (дійство) за участі театрально-музичного проєкту Mariia&Magdalyna. У тому ж році інсталяцію показали і в Запоріжжі — в краєзнавчому музеї в рамках фестивалю сучасного мистецтва GOGOLFEST POKROVA. Але у галереї «Запоріжжя» вона виглядає зовсім по іншому.
Величезні текстильні твори Катерини Беслік перетворили приміщення виставкової зали на незвичайний простір, у якому цікаво ходити і роздивлятись. До того ж, це роботи з сенсом — про пам’ять і втрати, про внутрішню опору. Символічно, що Катерина Беслік створює свої «картини» з одягу гуляйпільців.
«Виставка називається «Гуляйполе — моя маленька Батьківщина» тому, що в сьомому класі я перемогла на шкільній олімпіаді у сьомому класі саме з твором з такою назвою. Була задача написати про своє місто. І я вигадала таку історію про майбутнє, що я вже така доросла, така успішна приїжджаю в рідне місто і згадую дитинство… (Ледве стримує сльози Катя. — Ред.).
Але зараз вже приїжджати мені і багато кому, і не тільки в Гуляйполе, нікуди. Знаю, що кожен з цим справляється по-своєму. Я в такої формі справляюсь, через мистецтво, через таку сублімацію болю», — поділилась з гостями презентації виставки Катерина Беслік.
Мисткиня вважає, що ці почуття втрати треба переживати та пропонує походити по виставці й подумати про це:
«Це дуже болючі почуття й багато хто дистанцюється від них. Але я все ж за те, що потрібно до цього торкатися, в своєму темпі переживати. Бо потім ця емоція, якщо її не прожити, повернеться якоюсь іншою формою і не дуже приємною».
«Моя психіка почала уявляти драконів, які захищають будинок»
Журналістка zprz.city поспілкувалась з Катериною Беслік, яка розповіла нашим читачам:
— Я родом з Гуляйполя, потім ще жила в Рештилівці в Полтавській області і близько 15 років живу в Києві. Рік жила в Литві, коли почалась повномасштабна війна.
(З 2008 по 2010 рік Катерина Беслік вчилась у Решетилівському художньо-професійному ліцеї за спеціальністю «кравець-вишивальниця», а з 2010 по 2014 рік — у коледжі Київського національного університету технологій та дизайну за спеціальністю “дизайнер одягу”).
— Ваші родичі довго жили в Гуляйполі?
— Так, коли почалась повномасштабна війна, родичі жили до останнього, до листопада, 2025 року. А так вони жили на межі всі ці всі роки.
Зараз вони у Запоріжжі й прийшли на мою виставку.
— Розкажіть, будь ласка. про свою виставку.
— Це збірна історія, тут поєднано декілька проектів на одну тему, присвячену Гуляйполі. Перша — це білі роботи, 2023 року. З цього і почалась моя мистецька діяльність. Серія називається «Реальність», вона була представлена в Литві. В Україні ця серія показана вперше.
Тут зібрані історії про людей, які жили тоді на межі там окупації і вільної України в Гуляйполі. Це мої батьки, бабусі, дідусі, наші сусіди, знайомі. Я тоді їздила в Гуляйполе і збирала особисті речі людей. Кожна підписана і написано 11 історій, які можна прочитати на виставці.
«Реальність» — це стиглі емоції вперемішку з надією, яка, по суті, не виправдала своїх очікування. Я залишила 2023 рік в тому часі, не перевела його в минуле. Він просто існує для мене десь в паралельний реальності.
Далі — інсталяція про втрату, яка була представлена на Ukrainian Fashion Week і в Запорізькому краєзнавчому музеї. Вона подобається мені тим, що я видозмінюю, адаптую її під кожний простір. В інсталяції 11 полотен, кожне висотою 5 м, шириною 1,60 м, які я можу по-різному компонувати.
Ще я додала ще одне нове полотно, «Безсилля» — з драконами і з будинком, бо в цьому році ми дізнались, що наш будинок у Гуляйполі повністю знищений. Тому в мене тут фігурують образи будиночків.
— Чому виник образ дракона?
— Там суть в тому, що коли почалась повномасштабна війна, я їхала в сторону Литви, а вся моя сім’я залишалась в Гуляйполі, в одному будинку. І так як я не можу нічого зробити проти ракет, то моя психіка просто почала уявляти цих драконів, які захищають цей будинок. Я до сих пір це уявляю. Це, звичайно, не допоможе, але..
Дракон — це такий образ: вони дуже сильні, дуже масштабні, їх не існує в світі, тому це щось з ряду фантазій.
— З чийого одягу створена велика інсталяція «Гуляйполе»?
— З мого та моїх земляків, тоді мама надсилала мені одяг з Гуляйполя. Також зі студії в Києві віддавали залишки тканин. Тому що тут багато кольорів і зібрати таку кількість кольорів з Гуляйполя було неможливо.
Щодо нового полотна «Безсилля», то я писала в інстаграмі про збір одягу для роботи. Мені надіслали дитячий одяг з дошкільного закладу № 5 «Промінь» із Запоріжжя. Він використаний на цьому полотні також.
— А скільки часу працюєте над одним великим полоном?
— В мене швидкий темп. Але зараз я вже просто викладаю тканини на полотно, приколюю і віддаю швачкам і вони строчуть, бо це те, що я не дуже люблю.
Приходьте на виставку!
Виставка «Гуляйполе — моя маленька Батьківщина» Катерини Беслік (Гуляйполе — Київ) працюватиме до 17 липня.
Муніципальна галерея «Запоріжжя» ЦСМ працює з cереди по неділю, з 10.00 до 19.00.
Адреса галереї «Запоріжжя»: б. Центральний, 3 (зупинка транспорту «Площа Фестивальна»).
Вхід безкоштовний.
Т. 050-424-20-54.
Ми писали, що відомий запорізький художник незвичайно показав стан, в якому перебувають українці — радимо також відвідати виставку Володимира Гуліча та Насті Лойко, яка відкрилась у галереї «Zaporizhzhia Biruchiy Art Centre» ЦСМ, що на проспекті Соборному, 145 поруч з кінотеатром імені Довженка.
Фото Світлани Олійник
