За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Село Новотроїцьке, Запорізька область, 17 червня 2026. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Село Новотроїцьке Запорізької області розташоване за 30 кілометрів від лінії фронту. Ще пів року тому там вирувало життя. Сьогодні ж над дорогами натягнуті антидронові сітки, а вулиці майже порожні. З трьохсот жителів тут залишилося не більше вісімдесяти. Вони майже не виходять з домівок, адже в небі постійно чатують російські FPV-дрони.
Чому попри щоденні обстріли та знищені будинки люди залишаються в селі – дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Село Новотроїцьке, Запорізька область, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Застиглі в тиші вулиці, розбиті будинки та постійний гул безпілотників над головою – так нині живе Новотроїцьке. Попри небезпеку, подекуди все ще жевріє життя: пасуться корови, гуси та кури.
Корова в селі Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Прив'язаність до рідної домівки та турбота про господарство — головні причини, які стримують людей від евакуації.
Курка в селі Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Останнім часом безпекова ситуація в селі загострилася: нині кожен день — це лотерея на виживання, каже місцева жителька Тетяна Фатєєва:
"Раніше "Шахеди" просто пролітали повз нас. Тепер ми чуємо, як вони йдуть на спуск… Цей звук жахає… У нас є буквально дві хвилини, щоб просто десь заховатись. Керовані авіабомби перелітають нас, ми чуємо їхній моторошний шурхіт у небі".
Тетяна Фатєєва. Суспільне Запоріжжя/Карина Галунова
Наслідки обстрілу, село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
У селі немає інтернету, тож моніторити небезпеку неможливо, говорить Тетяна:
"День прожив — уже свято. Новий рік ще святкували вдома, діти приїжджали… Тепер уже все…"
Наслідки обстрілів, село Новотроїцьке, Запорізька область, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Нещодавно в селі впав один із "Шахедів". Тетяна згадує, як почула крики сусідки:
"Чуємо: “Поможіть, поможіть”. Сусіди під’їхали, поїхали до пожежників, гукнули їх, ті потушили".
Наслідки обстрілів, село Новотроїцьке, Запорізька область, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Ущент згорів гараж, а в будинку повилітали вікна в матері Вікторії. Жінка вижила лише тому, що ночувала не вдома:
"Птиці немає, її повибивало чи то ударною хвилею… Немає тут нічого вже живого. У суботу сюди прилетіла "Молнія" з маленьким зарядом. Ми накрили кришу, а сьогодні вже все згоріло. Я не знаю, що воно буде", — каже Вікторія.
Вікторія. Суспільне Запоріжжя/Карина Галунова
Згоріла автівка, село Новотроїцьке, Запорізька область, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Згоріла автівка, село Новотроїцьке, Запорізька область, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
У вогні згоріла машина, яку наприкінці місяця планували продати, інструменти, пилки та запаси зерна. Курей, які дивом уціліли вирішили віддати знайомій, розповідає Вікторія:
"Сьогодні ввечері позабігають в курник, а ввечері, як зайдуть, жінка їх прийде й забере. А що, отак їх залишати? Голодних… А так, людям хай будуть".
Наслідки обстрілу, село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Останній російський удар змусив Вікторію ухвалити рішення про термінову евакуацію матері. До цього від'їзд відкладали через сімейну трагедію:
"Батько помер 31 числа, ще й сорока днів немає. Мама казала: "Я почекаю. Йому 40 днів буде, тоді вже поїду". Тепер виходить, що сьогодні заберемо, — каже Вікторія.
Наслідки обстрілу, село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Наслідки обстрілу, село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Інша місцева жителька, Ольга Петрова, живе в Новотроїцькому вже 49 років. Сюди свого часу вона переїхала з сусідньої Жовтої Кручі, яку росіяни вже повністю розбили. Каже, що нині життя в селі нагадує перебування на пороховій бочці, але виїжджати знову вона категорично відмовляється:
"Як морально з цим усім справляюсь? Ліки п’ю та і все. Тримає господарство, не хочеться мені хату кидати. Так що ото так і живемо", – пояснює Ольга.
Ольга Петрова. Суспільне Запоріжжя/Карина Галунова
Нині в Новотроїцькому залишилося не більше вісімдесяти жителів, хоча до повномасштабного вторгнення там було три сотні.
село Новотроїцьке, 17 червня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвіненко
Читати ще
Читати ще
«Життя продовжується попри все»: історія розбомбленої прифронтової Жовтої Кручі на Запоріжжі, де залишилося 15 людей
Читати ще
«Вулиця вже пуста»: що розповідають жителі Новоолександрівки на Запоріжжі про нинішнє життя та евакуацію під КАБами
