Після удару «Молнії» військовий сам отримав травми, але повернувся до палаючої машини, щоб урятувати непритомного товариша
На Запорізькому напрямку піхотинець 118-ї окремої механізованої бригади зі зламаними рукою та ногою витягнув непритомного побратима з палаючого автомобіля. Цю розповідь опублікували на сторінці бригади у фейсбуці.
Читайте також: «Падають КАБи — одразу на зв’язок»: як на Запорізькому напрямку воюють батько із сином (фото)
Тож, боєць 2-го механізованого батальйону на позивний «Корік» разом із побратимом їхав на допомогу евакуаційній групі. Чоловіки не могли й уявити, що невдовзі допомога знадобиться саме їм. За кілька кілометрів до точки призначення у їхню автівку влучила ворожа «Молнія».
До війни «Корік» працював на хлібзаводі, а коли почалося повномасштабне вторгнення, їхав у справах до Києва. Спочатку служив десантником-штурмовиком, а згодом перевівся у 118-ту бригаду.
Подія сталася 28 червня, у День Конституції. Бійцям дали команду допомогти товаришам, які підірвалися й втратили колесо разом із запасним. Корік із побратимом везли їм заміну.
«Не доїжджаючи кілометрів чотири, було так трохи похмуро, і нас догнала «Молнія». Воно пробило все одразу. Салон загорівся зсередини», — розповів військовий.
Заступник командира роти на позивний «Дід» від удару знепритомнів. Автомобіль став некерованим, а сховатися було ніде, бо бійці не знали, чи поруч ще є вороги. Корік, попри переламану ліву руку та ногу, витягнув побратима з палаючого авто.
«Значить, протягнув, скільки міг, до кущів. Значить, вистрибнув з машини, виштовхнув, потім вистрибнув, відтягнув «Діда» від палаючого, воно вже сильно все горіло», — пригадав боєць.
Він додав, що спершу спробував тягнути лівою рукою, але не зміг — перелому одразу не відчув. Тоді відтягнув побратима правою рукою, і саме тоді «Дід» прийшов до тями.
За словами «Коріка», заступник командира постраждав сильніше: в нього виявилася поламана лопатка, а він увесь час питав, де його телефон, який залишився в машині.
Постраждалих спочатку підібрав легковий автомобіль, який довіз їх до точки призначення. За півтора кілометра їх забрав головний сержант на позивний «Хмара» і доправив до стабілізаційного пункту.
«Як ми їхали в «хундаї», то я по праву руку відносив. Він мене взяв за ліву. Я кажу: «Я чую, що в мене болить, не треба мене тут тримати». А як пересіли, то він: «Ти мене витягнув?» Я кажу: «Да». Ну, дякую тобі», — розповів Корік про розмову з побратимом.
Раніше ми розповідали історію бійця із Запорізького напрямку, який пройшов шлях від мебляра до пілота дрона-бомбера
