Століття тому від хвороби помер видатний педагог Запоріжжя
23 березня 1914 року в результаті тяжкої хвороби передчасно пішов з життя Дмитро Сигаревич – педагог, український громадський діяч, публіцист та директор Олександрівського комерційного училища. На останній посаді Дмитро Дмитрович працював майже три роки – з серпня 1911 року. До цього два роки був інспектором цього комерційного училища. Більше про видатного запоріжця розповів краєзнавець Роман Акбаш.
Читайте також: Вивозили золоті та срібні приладдя – як у Запоріжжі працювала комісія з вилучення церковних цінностей
Дмитро Сигаревич був затятим поціновувачем та дослідником народної творчості, фольклору, української літератури та історії України. Читав про них лекції, писав публікації, активно пропагував усюди, де жив та працював – в Одесі, в Кам’янському, в нашому Олександрівську.
«Він з захопленням розповідав мені про свої заміри розбуркати національну свідомість серед місцевих громадян, про свої заходи поставити на тверду путь справу вивчення рідного краю і його історії», – писав про олександрівський етап життя Сигаревича дописувач газети «Світло» під псевдонимом «Д.Д.».
В Олександрівську Дмитро Дмитрович заснував історичний учнівський гурток, розкопував з учнями стародавні кургани, організовував екскурсії, виступав на місцевому сімейно-педагогічному гуртку міста, читав лекції з історії у Народному домі.
До речі, завдяки Сигаревичу, у 1912 році члени Товариства Українських поступовців провели підпільний порайонний український з’їзд Катеринославщини. Він відбувся в нашому Олександрівську – в стінах Комерційного училища.
Місце поховання Дмитра Сигаревича преса називала символічним – «на старому запорозькому кладовищу, де поховано під козацькими хрестами останніх запорожців». Можливо, Сигаревича поховали, у вигляді виключення, на вже зачиненому у 1914 році старому міському цвинтарі. Там як раз стояв великий хрест на могилі останнього отамана Задунайської січі Йосипа Гладкого. А ще впритул до цього кладовища стояла будівля Комерційного училища. На жаль, ні ця будівля, ні цей цвинтар до нашого часу не збереглися.
На місці училищної будівлі зараз знаходиться 2-й корпус ЗНУ. Позначити місце, де знаходилося кладовище можна кварталом між сучасними вулицями Гоголя, Дніпровською, Жуковського та Першою Ливарною. На початку минулого століття цей цвинтар вважався вже старим, у міста був новий – майже напроти, по той бік залізниці.
Раніше ми розповідали, що у Запоріжжі випускали найпопулярніші у СРСР касетні магнітофони. 14 грудня 1979 року на «Бабурці» (тоді — Хортицький мікрорайон) відкрили завод магнітофонів “Весна”. До цього легендарні магнітофони випускали не на окремому підприємстві, а на багатопрофільній “Іскрі”.
