Запорізька майстриня Наталія Бабенко «малює» на яйцях зерном та нитками
Відома майстриня, голова ГО «Запорізький колорит», президент Всеукраїнського фестивалю домашньої консервації Наталія Бабенко стала хедлайнером мистецької частини музично-театрального заходу «Вишивана моя Україна: обереги вірності й любові». Захід, присвячений Дню вишиванки, був організований Запорізькою організацією Національного Союзу журналістів України у просторі арткафе «Маленький Нью-Йорк».
Читайте також: Родинне щастя почалося з любові до кераміки — відоме запорізьке подружжя презентувало виставку
Журналіст і фотограф zprz.city побували на заході, послухали розповідь Наталію Бабенко та розпитали її про творчість і вишиванки.
— Наталія, є у вас улюблена вишиванка і що для вас День вишиванки, який у цьому році святкують 16 травня?
— Це шана нашій традиції. Не люблю пафосу. Є речі показові, а є ті, що маємо у серці. Як я кажу, в українців вишиванка в серці.
У мене є десь п’ять вишиванок — темні, світлі. Мені майстри вишивали. Ось, наприклад, вишиванку, яку сьогодні на мені — це білим по білому. Це подарунок. Люблю всі свої вишиванки! Є ще у мене вишиті кофтини.
— Як вам вдалося придумати авторську техніку для писанок і з чого все почалось?
— Мій шлях у писанкарстві почався наприкінці 1990-х, з початком набуття незалежності України. В моєму доробку є дві техніки декорування яєць — «зернова писанка» та «малювання нитками». Друга з’явилась недавно.
У 1990-ті роки не було інтернету. Навіть не було літератури з цієї теми. І все, що робилось на яйці, вважалось писанкарством. Вже потім я зрозуміла напрями, стилі.
Але все починалося із зерна. Мені хотілося декорувати яйця саме зерном. Причому зерно — наше, тут немає ніякої екзотики. Все, що було навкруги мене надихало і мої виставки у ті часи називалась «Мудрість рідної землі».
Ці техніки не мають аналогів. Ще у 2004 році у мене була виставка в Музеї писанки по зерновій техніці. Тоді зовсім випадково мої роботи випадково потрапили в Коломию, де відкривався Музей писанки. І там відбулась моя перша велика знакова виставка зернової писанки та взагалі зернової техніки — були також панно, вази.
Через пів року виставка переїхала в Косів. Було дуже багато відгуків. Для мене це було дуже знаково, я зрозуміла, що це дійсно привертає увагу. Мені вдалося здивувати західну Україну новим напрямком у писанкарстві. Уточню, що це не зовсім писанка, а декорування. Але декорування, як окремий вид мистецтва.
Пройшов час, а виявляється, що мене шукали й здивувались, що я зі сходу України, із Запоріжжя. Після того мене багато разів запрошували у Київ, були зустрічі з першими особами нашої держави, з міжнародними делегаціями. Брала участь у з’їздах писанкарів у Космачі, на фестивалі «Великодня писанка» у Вінниці. До речі, я почала збирати колекцію писанок з різних регіонів. Ці роботи я демонструвала в рамках ювелірної виставки.
— Якщо не секрет, як ви робите зернові яйця?
— Зерно вдавлюється у суміш на основі глини. Поки вона не застигла треба встигнути вдавити. Потім закріплюється лаком. Основа, звісно, не справжнє, бо треба ж давити, а муляж.
— Які зерна використовуєте?
— Це, наприклад, насіння щавлі, кавуна, кукурудза, горох, манка.
— А як виникла техніка малювання нитками?
— Захотілось чогось новенького і з’явилась техніка «малювання нитками». З’явилась випадково, під час пандемії. Зазвичай, ми проводили до Великодня майстер-класи з писанкарства, а тут — нічого. Я ностальгічно дістаю свої коробки, підготовлені для майстер-класу і на яйце падає кольорова ниточка. Я подивилась — а цікаво ж! З цього й почалось.
На видуте або висушене яйце намотується джут. А малюнок прикріплюю клеєм.
Коли я роблю щось нове, то завжди гуглю, чи робить хтось щось подібне. Аналогів «малювання нитками» на писанках не було. А нещодавно виникла й ткана техніка — виявляється можна ткати нитками на яйці.
— Який символ на писанках найбільше подобається?
— Мені подобається все, пов’язане з нашими символами — деревом життя, тризубом. Надихає наша традиційна писанка.
Є в мене серія, намальована нитками, присвячена Марії Приймаченко. Вона виникла на початку повномасштабної війни, коли був знищений її музей. І створення таких писанок стало для мене своєрідним релаксом. Пізніше я дізналась, що, на щастя, картини Марії Приймаченко врятували.
Мене цікавить косівська кераміка, її вишукані кольори — зелений, жовтий, білий, їх поєднання.
Читайте також: У Запоріжжі до Дня матері відкрили фотовиставку та показали зворушливі світлини
…Наталія Бабенко впевнена, що творчість рятує і допомагає нам триматись та йти до перемоги.
Ми писали, що Україна показала у Венеції метафоричні маскувальні сітки — фото.
Фото Євгенія Свєтлова
