Олександр Бовкун був відомий своїми картинами на історичну тематику
На жаль, 6 лютого пішов з життя після важкої хвороби пішов з життя запорізький художник Олександр Петрович Бовкун. Про це повідомили на сторінці Запорізького обласного художнього музею у фейсбук.
Олександр Бовкун народився у місті Запоріжжя, закінчив Харківський художньо-промисловий інститут у 1970 році, член НСХУ з 1978-го. Запорізький художній музей у своїх фондах зберігає три живописні роботи митця: «Весна на Хортиці» (1986), «Весна в Шишаках» (1990) та «Козак (Петро Калнишевський)» (1995).
Читайте також: Не стало відомої співачки, яка понад пів століття працювала у Запорізькій обласній філармонії
У музеї розповіли, що значний період творчості Олександра Бовкуна припав на часи панування радянського соціалістичного реалізму. Відповідні запроси, що виникали перед художниками у цей період, спонукали створювати великі твори соціального спрямування.
Дніпрогес, Запоріжсталь, герої-робітники не раз оспівані митцями з акцентами на утопічну побудову «світлого майбутнього» під керівництвом комуністичної партії.
Творчість запорізьких митців мала ще один бік – картини, які вони робили для душі, власного вдосконалення, заради передачі особистого погляду на життя, власних філософських роздумів.
Неодмінно приходило питання «хто ми є у світі?», художники зверталися до історичного коріння, козацького лицарства – виникали сюжети-роздуми. Таким твором є «Козак (Петро Калнишевський)» Олександра Бовкуна, що зберігається у фондах музею.
Смілива сучасна композиція з виразними акцентами червоних та чорних геометричних фігур та умовним, але надзвичайно виразним зображенням козака де найбільше виділені довгі вуса та одне око вольовим і пронизливим поглядом.
У руці кошовий тримає сяючу булаву-сонце, яка висвічує до обезбарвлення кольори. Ця робота наштовхує на безліч роздумів про непереможного лицаря, який бачить душу ворога і занапащає її страхом, про сяйво надії, або дороговказ у руках отамана. Олександр Бовкун виступає як сучасний художник з власною думкою, яку пропонує світові.
Він вільно поводиться з кольором сміливо розміщуючи яскраві акценти, створює сміливі динамічні композиції.
На виставці «Мистецька історія Запоріжжя», яка відкрилась у Запорізькому обласному художньому музеї наприкінці грудня, дві роботи Олександра Бовкуна також на історичну тему. Художник використав давній, улюблений в народі сюжет із зображенням Козака Мамая. Олександр Бовкун майстерно імітує народну манеру зображення канонічного образа, але додає власні деталі, неначе продовжує думу легендарного козака-бандуриста.
В картині «Козак-бандурист та шинкар» (2000) перед нами молодий козак, що дивиться на глядача уважним поглядом філософа, неначе запрошуючи дати оцінку того, що відбувається навколо: чорт, переодягнений у шинкаря пропонує чарку, мріючи забрати невинну душу героя, подалі – вірний кінь та дружина чекають на чоловіка. Півень у руках жінки немов символізує час, що невпинно стікає.
В другій роботі «Доля козака» (2000) його оточили люди, які крадькома роздягають героя. А той робить вигляд, що не помічає «жида», збіднілого панка, чужу жінку розуміючи, що не зможе протистояти несправедливості. А позаду дівчина, що бере воду з криниці як недосяжна мрія козака-голоти.
На жаль, не все розповів художник музейникам про свої твори, коли приносив на виставку. Сказав: «називайте як хочете…», дозволяючи нам самим розшифровувати глибинні змісти, які художник не може висловити, а може тільки зобразити на полотні.
Раніше ми писали, що пішов з життя «народний диктор», легенда запорізького радіо Василь Федина.
