Харків’янка служить у важкій механізованій бригаді оператором дронів
На Запорізькому напрямку боронить Україну 128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле». Серед її бійців — 18-річна харків’янка Мирослава, яка стала операторкою FPV-дронів. Її історію вона розповіли на офіційній сторінці бригади у фейсбуці.
Ще зовсім недавно дівчина жила звичайним студентським життям: навчалася в університеті на психолога, підробляла баристою у кав’ярні, а потім — помічницею бармена. Проте в якийсь момент вона зрозуміла, що більше не може просто спостерігати за тим, як Росія завдає ракетних ударів по мирних містах.
Читайте також: Вперше в історії: FPV-дрон запорізького виробництва знищив російський гелікоптер (відео)
«Рідні були не у захваті, м’яко кажучи. Але я вже прийняла рішення і вирішила не відступати», — розповідає Мирослава.
Вона звернулася до ТЦК, пройшла базовий курс загальновійськової підготовки разом із програмою Drone Force. Тренування виявилися справді серйозними: смуга перешкод, повзання під танком у багнюці — та все це її не зупинило. Найважчим, за її словами, виявилося не фізичне навантаження, а теорія.
«Найважчим було вивчити всі ці прошивки для дронів, системи зв’язку, антени. А от літати виявилося зовсім не складно», — зазначає вона.
Тепер Мирослава разом з іншими бійцями підрозділу регулярно виходить на бойові завдання. Зміни тривають довго — іноді по кілька тижнів. Втім, скаржитися вона не звикла. Навпаки — каже, що знайшла у цьому особливий азарт.
Серед улюблених цілей дівчини — ворожі укриття. «Мені подобається залітати в укриття. Вони бувають досить складними: інколи це зовсім маленькі віконця — тут потрібні майстерність і драйв», — ділиться вона.
Про небезпеку Мирослава теж не забуває. «Здається, я тут стала адреналінозалежною. Це не про нехтування безпекою — з цим у нас дуже суворо.
Це про азарт, коли керуєш FPV у бойових умовах, а він миттєво реагує на кожен рух пальців і летить туди, куди я хочу. Це набагато цікавіше, ніж робота у кав’ярні чи барі», — каже захисниця.
Є, втім, і те, що справді дається важко. Іноді під час бойових виходів Мирослава потрапляє у покинуті будинки, пошкоджені обстрілами.
Всередині — ніби хазяї щойно вийшли: затишок, речі на своїх місцях. Про це повідомили на сторінці бригади, додавши, що саме такі моменти нагадують бійчині, заради чого вона тут.
Тому її мрія проста: щоб ці будинки вистояли й до них повернулися люди. Саме з цим у серці вона щоразу вирушає на чергове завдання.
Раніше ми писали, що боєць ГУР розкрив деталі успішної операції на Запоріжжі
