З міста, яке піддається частим обстрілам, вивезли швейну машинку з цікавою історією
У прифронтових населених пунктах Запорізької області, які постійно перебувають під обстрілами, досі зберігається значна кількість історичних цінностей. Порятунком цих культурних скарбів займаються запорізькі краєзнавці з громадських організацій.
Днями краєзнавці евакуювали з Гуляйполя цікавий експонат — рідкісну швейну машинку. Про це повідомили на сторінці «Гуляйпільських старожитностей» у фейсбуці.
«Евакуювали з міста Гуляйполе залишки нашої колекції. Серед експонатів — досить рідкісна швейна машина. А точніше навіть не сама швейна машина, а чавунна станина до неї, що виготовлена на гуляйпільському заводі «Червоний металіст» у 1930-40-х рр.
На станині є тавро: «Черв. Мет. Г-Поле.», — написали краєзнавці.
Цікаво, що завод «Червоний металіст» працював на базі колишнього заводу Якова Крігера, заснованого ще у 1882 році.
Підприємство вже в ті часи виготовляло різноманітну сільськогосподарську техніку: жниварки, сівалки, соломорізки, молотарки, букери та плуги, що суттєво полегшували працю селян.
Після смерті засновника у 1912 році справу продовжили його сини. Проте з початком Першої світової війни родину німецького походження позбавили права керувати підприємством. Частина Крігерів виїхала з України, а завод перейшов спочатку до акціонерів, а потім до профспілок.
За радянських часів підприємство змінило кілька назв: «Богатир», «Червоний Богатир», «Червоний металіст» і врешті «Сільмаш».
За даними з відкритих джерел, завод працював у межах широкої мережі місцевих підприємств, включно з лакофарбовою фабрикою, цегельнею, маслозаводом тощо.
Після 1991 року завод перетворили на відкрите акціонерне товариство. Оснащення було розпродане, підприємство пережило труднощі аж до оголошення банкрутства в 2006–2007 рр. і остаточно припинило роботу до 2009 року. До 2010 року обладнання демонтували й територію використовувалась уже під ремісничі майстерні.
Ймовірно, виготовлення станин для швейних машин було не основним профілем виробництва, а скоріше частиною побічної продукції, або кооперацією з іншим підприємством, яке займалося збіркою швейних машин повністю.
У той період багато заводів СРСР випускали побутові товари «на додачу» до основної продукції. Чавунні станини були масивними й складними у виробництві, і тому їх часто виготовляли на металообробних заводах, а вже складання швейної машини здійснювали на іншому підприємстві.
Раніше ми писали, що краєзнавці показали унікальні світлини містка в Запорізькій області, що не зберігся до наших днів.
