Мама й донька з Запорізької області пережили евакуацію з окупації, кілька переїздів і будують нове життя
Жителька Бердянська Наталя Засядько разом із донькою Олександрою пройшла складний шлях евакуації з окупованого міста та нині будує нове життя у Великій Британії. Попри вимушений переїзд, родина не лише адаптувалася до нових умов, а й активно підтримує Україну, розвиває творчість і не відмовляється від мрій. Історію Наталі розповіли на сайті Запорізької обласної державної адміністрації.
Читайте також: Будівельник, воїн, правоохоронець: як запоріжець пройшов шлях від фронту до служби в поліції (фото)
До війни їхнє життя було тісно пов’язане з Бердянськом. Олександра з раннього дитинства захоплювалася творчістю — малювала, співала, танцювала, навчалася у художній школі.
Після початку окупації їхній дім став прихистком для родин із Маріуполя, але згодом і самим довелося тікати.
«Ми за одну ніч зібрали все життя в машину і вирушили в невідомість», — згадує Наталя.
Дорога через окуповані території була небезпечною: перевірки на блокпостах, поламане авто і страх за дітей.
Після короткого перебування в Україні родина виїхала до Польщі, а згодом — до Великої Британії. Саме там Олександра змогла не лише адаптуватися, а й продовжити розвивати свої таланти.
Дівчина швидко опанувала іноземні мови, продовжує навчання онлайн в українській школі та бере участь у творчих проєктах. Вона співає та грає у складі українського дитячого гурту, разом із яким виступає на благодійних концертах.
«Я дуже люблю співати і виступати на сцені. Мені подобається дарувати людям емоції», — ділиться Олександра.
Окрім музики, вона мріє стати художницею або навіть письменницею, адже любить творчість у різних її проявах.
Наталя також активно долучилася до життя української громади за кордоном. Вона працює у жіночому центрі в Ноттінгемі, де проводить заняття зі здоров’я та медитації, допомагає іншим жінкам адаптуватися та відновлюватися після пережитого.
«Для мене важливо бути корисною і підтримувати тих, хто пройшов через схожі випробування», — каже вона.
Разом із донькою Наталя волонтерить в українській школі: допомагає організовувати заняття, готує обіди для дітей та підтримує культурні ініціативи. Олександра також бере участь у благодійних концертах — разом із гуртом їй вдалося зібрати кошти на допомогу Україні.
Попри нове життя, родина не втрачає зв’язку з Батьківщиною. Олександра зізнається, що найбільше мріє повернутися додому.
«Я хочу жити в Україні, бо це моя країна. І я вірю, що одного дня ми всі повернемося», — говорить вона.
Їхня історія — це приклад сили, витримки та віри. Навіть далеко від рідного Бердянська вони продовжують жити Україною, творити, допомагати іншим і мріяти про майбутнє вдома.
Раніше ми повідомляли про те, як на Запоріжжі воює з окупантами 18-річна харків’янка
