Після зруйнування Січі у 1775 році частина запорозьких козаків влилася до новоствореного Чорноморського козацтва на Кубані
Історією переселення запорозьких козаків на Кубань поділилась на сторінці Національного заповідника «Хортиця» у фейсбуці Ірина Жакова — публікуємо її розповідь.
7 вересня 1792 року перша група колишніх запорозьких козаків під командою полковника Сави Білого висадилася в Тамані. Цю дату звичайно вважають за початок заселення українцями Кубані.
Читайте також: У Запоріжжі японця, що говорить українською прийняли в козаки — що ще робив у місті гість (фото)
Після зруйнування Січі у 1775 році частина запорозьких козаків влилася до новоствореного Чорноморського козацтва.
Виділивши йому землі на Кубані, імперія переслідувала три головні мети:
— охорону південних кордонів Російської імперії, зокрема — придушення повстанькавказьких народів.
— колонізація краю
— вивезення з українських земель найбільш активного суспільного елементу, знижуючи тим самим ризик повстань проти своєї імперської політики.
Важливо, що козацьке військо отримало статус автономії. Це був край, де не поширювалося кріпосне право. Протягом 1792-1793 рр. на Кубань прибуло 12622 колишніх запорозьких козаків. Після скасування кріпацтва у 1861 сюди ж переселялися українські селяни, передусім з Чернігівщини і Полтавщини.
Важливо, що козаки від початку створили на Кубані такий самий устрій, який був на Запорозькій Січі. Головним органом влади була Військова Рада. Уряд був представлений Кошем, до якого входили отаман,військовий суддя та військовий писар. Територія була поділена на 38 куренів. Курені мали курінну раду та обирали курінного отамана. Кубанські козаки від початку зберегли не лише кількість, а й назви куренів, які були на Запорозькій Січі.
Заснували столицю Катериноград із фортецею, подібною до Січі. У Покровській церкві на її території зберігалися низка клейнодів та церковних цінностей зі зруйнованої у 1775 році Січі. Дотримувалися українських звичаїв, мови тощо.
Та невдовзі кубанці почали піддаватися русифікації. Росія почала наступ на їхні автономні права. Кубанців залучали до постійних війн, що вела росія.
Та разом із тим кубанці підтримували постійний зв’язок з Україною. Тарас Шевченко, Микола Костомаров, організації “Громада” та “Просвіта” підтримували тісні контакти із представниками кубанської інтелігенції.
1917 року було створено Кубанську Народну Республіку, 1918 — проголошено її незалежність. Республіка проіснувала до 1920 року, і протягом цього часу робила кілька спроб об’єднатися з Українською Народною Республікою. Та врешті ,як і УНР, впала під більшовицькою навалою.
З приходом до влади більшовиків кубанське козацтво зазнало великих репресій та жорсткої русифікаторскої політики (після нетривалої відлиги 1920-х років). Кубань, як і Україна, понесла важкі втрати від голодомору 1932-33 років. На місце померлих заселяли вихідців з російських губерній. Так само відбувалося виселення заможних селян на землі на Північ та до Казахстану. Всі ці дії призвели до майже повного знищення, депортації чи асиміляції українського населення Кубані, яке в 1959 році, згідно перепису, складало вже лише 4%.
Окремою, майже детективною історією є доля козацьких клейнодів, які кубанцям із приходом до влади більшовиків вдалося вивезти до США. На жаль, частина їх була втрачена під час ІІ Світової та за інших обставин, частину росія хитрістю та відвертим захопленням змогла вже в сучасні часи вивезти до себе.
Читайте також: У заповіднику «Хортиця» побував нащадок останнього гетьмана України, який живе в Австрії — фото
«Запам’яталося, як ще у 2000-ні роки, коли сучасні кубанські козаки приїжджали на якийсь захід-змагання, де були спасівці, то просили не писати їм на табличці «Росія», а тільки «Кубань», — написала у коментарі до посту Ірина Жакова.
Ми писали, що відомий козацький фестиваль пройшов у Запоріжжі в напівзакритому форматі — фото.
Фото:
Кубанські козаки, 1918 рік. Фото з artefact.org.ua
«Карта українських земель». Видавництво «Нова українська школа», Львів, 1928 рік
