У театрі імені Магара показали прем’єру п’єси чеського драматурга про іспанську війну — запоріжцям відгукнулось
Прем’єра драми «Неможливість» за п’єсою Карела Чапека «Мати» відомого запорізького режисера Віктора Попова — це чиста естетика: чудовий візуальний ряд декорацій з елементами чорно-білого відео; вивірені рухи акторів; музика, що гармонійно доповнює сюрреалістичне дійство на сцені.
І хоча тема вистави нелегка — війна, але спектакль дивишся на одному диханні: заворожує. Саме такі вистави в стилі Віктора Попова, за що їх і люблять театрали й не пропускають таких подій. Це дійсно культурна подія весни. На прем’єрі, яка відбулась у театрі імені Магара 25 квітня, побувала і журналістка zprz.city.
Читайте також: Відновлюємо свій моральний стан за допомогою мистецтва та краси — афіша культурних подій Запоріжжя
П’єса «Мати» написана напередодні Другої світової війни, у 1938 році, зокрема під впливом подій громадянської війни в Іспанії (1936 — 1939). І дуже відгукується з подіями, що відбуваються зараз у нас. Хоча дія розгортається у якійсь країні, що нагадує Іспанію.
В цій антивоєнній драмі чоловіки гинуть на війні та заради інших великих цілей, а жінка, Долорес (актриса Світлана Ромашко), не хоче втрачати рідних людей, особливо останнього залишившогося в живих 17-річного сина Тоні (Євген Биковченко), який рветься на захист батьківщини.
Відпустити чи не пускати — матері потрібно зробити нелегкий вибір. На який, зокрема, впливають розмови з мертвими синами, чоловіком та батьком. (Перша поява на сцені яких, до речі, дуже ефектна). Але вирішальною для Долорес стане інша подія — глядачів очікує вражаючий фінал.
«Ми ж приходимо в театр, а не на цвинтар»
До речі, Віктор Попов двічі отримував відмови у постановці п’єси «Мати». Перший раз — у 2015 році у театрі імені Магара, але при іншому керівництві. Другий — у Кам’янському театрі імені Лесі Українки.
Нагадаємо, що Віктор Попов був одним з організаторів театру «Vie», де пропрацював 12 років. Потім було чотири роки роботи у театрі імені Магара, стільки ж — у Кам’янському театрі імені Лесі Українки. З грудня 2023 року Віктор Попов працює у Домі актора. У «Магара» він — запрошений режисер.
Віктор Попов розповів журналістам свій вибір п’єси «Мати» чеського письменника Карела Чапека:
— Я полюбив цю п’єсу, бо тут неймовірний образ матері. Ті обставини, в яких перебуває Долорес, викликає певні позамежні почуття. Бо горе матері та її неймовірне почуття втрати – не знаю, яка ще драматургія може подарувати нам таке. Ця п’єса така співзвучна сьогоднішньому дню.
І для мене велике щастя, що театр все ж таки погодився на постановку. Тому що це матеріал для тих людей, які хочуть у театрі щось ще, окрім відпочинку, отримати якийсь заряд для власного роздуму про життя, про самого себе. Для мене важливо, щоб людина, яка приходить до театру, замислилася про себе, про те, як вирішувати свої проблеми, куди рухатися. Ця п’єса якраз про це. Кожна людина може тут одержати щось своє.
Цю п’єсу я прочитав 10 років тому і з того часу я намагався її здійснити. І ось із приходом Наталії Федорівни (директорка-художня керівниця Наталія Власова, яка очолила театр імені Магара у цьому сезоні. — Ред.) це вдалося. Це її рішення, і я щасливий. Інші казали, що наша публіка не повинна це відчувати, ми маємо відволікати. А тут ми не відволікаємо, а навпаки.
— Є таке, що глядачі у прифронтовому Запоріжжі більше віддають перевагу комедіям, дійсно хочуть відволіктися. Не було побоювань з приводу теми?
— Я виріс у той час, коли до театру ходили, як до церкви. Для нашого покоління театр завжди був місцем, де ми отримували ковток свободи. І, напевно, я не зможу переформатувати себе так, щоб театр для мене був тільки місцем відпочинку.
Для мене театр – це завжди виклик. Виклик по відношенню до себе. Тому мені справді цікаво, як пройде спектакль, як відреагує публіка. У певному сенсі ми ризикуємо.
– Скільки часу ставили п’єсу?
— Фактично за три місяці ми випустили спектакль. Робота йшла дуже продуктивно. Зараз у театрі дуже хороша команда на всіх рівнях – акторський склад, адміністративний склад та цехи. Глядач побачить, що ми маємо непрості декорації. Взагалі, вважаю, що те, що ми планували щодо декорацій із художником-постановником Ірою Кохан, ми досягли.
Театр може собі дозволити робити динамічні декорації, які виступають як ще один герой цієї вистави.У театрі є така геніальна людина, як Геннадій Лещенко, яка зробила відео, тут є відеоарт.
— Чи були під час підготовки до прем’єри незвичайні випадки?
— У процесі репетиції з’ясувалося, що у Євгена Биковченка, який грає молодшого сина, була така ж ситуація, як у його героя. І його підхід до ролі пов’язаний із його особистою ситуацією. На початку повномасштабної війни він та його батько домовилися тихо піти, не кажучи матері. Мати дізналась. І у них дійсно був вибір. І Євген не зміг піти. Батько пішов, а він залишився, бо тут мати, молодша сестра. Батько ще воює.
Крім того, під враженням п’єси Євген написав два вірші, які звучать у виставі.
— До ваших постановок ви завжди вносите щось незвичайне, авторське. Що привнесли до цієї вистави?
— Сучасний глядач звик зчитувати візуальний образ, тож я багато міркував, що може бути таке. що не безпосередньо, не через текст донесе інформацію до глядача. Тому і з’явився мапінг, робота з відео. Ми використовували кадри іспанської хроніки, багато переглянули матеріалу з 1936 до 1940 року. Це копітка робота.
А у фіналі глядач побачить, як ми вчинили з картиною «Герніка» Пікассо. 26 квітня — 88 років від дня бомбардування Герніки, вона була зруйнована. Це перше місто, полігон випробувань того, як можна знищувати цілі міста.
— Для вас ця вистава більше про життя чи про смерть?
— Ми ж приходимо в театр, а не на цвинтар — значить, усе про життя. Просто це життя не таке просте і п’єса про це. Територія вибору. Головні герої обирають, на якому вони боці — тільки про себе чи все-таки треба подумати про батьківщину, якщо простими словами. Тому, звичайно, про життя..
Приходьте на виставу!
— 26 квітня о 16.00, 8 травня о 17.00, 30 травня о 17.00 — прем’єра драми на одну дію «Неможливість» режисера Віктора Попова за п’єсою Карела Чапека «Мати». Переклад українською Юрія Лісняка.
Тривалість — 1 год. 45 хв.
Додамо, що постановкою бою на шаблях (метафоричне фехтування думками між двома персонажами) займався актор-каскадер Ян Кліпп (Запоріжжя). Раніше він розповідав zprz.city, що «Довбуш», мабуть, тридцятий фільм, у якому він демонстрував кінні трюки.
Під час повітряної тривоги вистави переривають і пропонують глядачам перейти в укриття. В театрі імені Магара воно є (і дуже красиве).
Час культурних заходів може змінюватись з об’єктивних причин. Будь ласка, уточнюйте.
Т. театру імені Магара 764-38-17 (телефон каси, працює в понеділок з 11.00 до 16.00, з середи по суботу з 11.00 до 18.00, в неділю з 10.00 до 17.00, перерва з 13.00 до 14.00, вівторок – вихідний), 764-40-72.
Ми писали, що у головному театрі Запорізької області відкрили фотогалерею портретів акторів та інших співробітників.
Фото Валерія Кошеленка (@valery_koshelenko) і автора
