В зустрічі взяли участь як прихильники, так і противники меморіалу пам’яті полеглих військових
Днями в парку Металургів, в межах фестивалю сучасного мистецтва GOGOLFEST з’явилася меморіальна інсталяція «Дерево Пам’яті» — на дев’ятиметровій конструкції, яка символізує дерево у посадці на лінії фронту, розмістили трубочки з іменами військових, що поклали своє життя за Батьківщину.
Вони створюють мелодійний передзвін і символізують відлуння голосів полеглих Героїв.
Автором інсталяції виступив український митець, а нині – захисник України Дмитро Костюминський. Меморіальний знак викликав дискусію серед запоріжців.
Щоб обговорити майбутнє меморіального комплексу творча команда фестивалю організувала відкриті громадські обговорення, які відбулися у суботу 19 жовтня.
Читайте також: Меморіал у громадському просторі — Сергій «Волина» прокоментував встановлення «Дерева Пам’яті» у Запоріжжі
Нагадаємо, що проєкт неодноразово презентували різним групам громади.
Першочергово, формат вшанування запорізьких воїнів та локацію обговорювали з родинами загиблих, адже сама тема вшанування пам’яті дуже чутлива і має високий запит у суспільстві.
Окрім того, розлогі роз’яснення щодо закладених тут сенсів та способів їх втілення у меморіалі презентували ветеранам та військовослужбовцям.
«Перша презентація відбулася на самому початку — це коли проєкту не було, була виключно ідея, коли ми поспілкувалися з Максимом Демьским — директором Гогольфесту, з Дмитром — це було у форматі просто ідеї. Тоді вона була презентована на раді матерів загиблих героїв. Після цього, як сказали — ок, нам підходить, вже Дмитро розробив перший візуал концепції, було це презентовано для військових, для ветеранів і для матерів в ТІЦ.
Після було зібрано більше 100 сімей і презентовано в Центрі молоді», — зазначив заступник запорізького міського голови Сергій Білов.
Автор проєкту, діючий військовий, молодший сержант Дмитро Костюминський, поділився власним досвідом обговорення проєкту з побратимами, з якими він пліч-о-пліч служить в армії: меморіал захисники сприйняли схвально і підтримали таку ініціативу, адже шанувати та підтримувати воїнів – безумовно важливо.
Проте не забувати полеглих, не викреслювати з суспільної пам’яті їх жертву на фронті – має точно не менше значення.
Щодо символізму, то він цілком зрозумілий, каже автор проєкту.
«Хочу сказати, що ця інсталяція зроблена дійсно від серця. Місто Запоріжжя для мене — це асоціація з металом: міцним, незламним. Також з металом в мене асоціюються наші воїни, вони дійсно люди з металу. Спочатку планувалося одне дерево, але потім я подумав, що основний символ нашої війни — це посадка. І, власне, зі свого бойового досвіду, з, на жаль, досвіду моїх загиблих побратимів, я зрозумів, що цей проєкт має називатися так.
У нас є концепція, що дерева в «Посадці» будуть обвиватися в’юном, що символізуватиме життя, його продовження. Але найголовніше — це звук оцих дзвіночків. У мене є досвід втілення великих проєктів, інсталяцій. Але ти ніколи до кінця не знаєш, як це буде реалізовано. І коли я побачив це дерево вживу, я зрозумів, що ми це зробили, нам вдалося передати всі сенси, які закладалися в цей проєкт», — каже Дмитро Костюминський.
З тим, що посадка — це дійсно символ сучасної війни, хоча й жахливий, погоджується і психологиня та волонтерка Людмила Волтер.
Не дивно, що люди прагнуть не розбурхувати болючі спогади та рани, за першої можливості – відштовхнути від себе цей образ, проте саме він у вдало реалізованій формі здатен зачіпати емоції, наштовхувати на роздуми та діяти як інструмент терапії: коли суспільство переживає свій біль і виліковує рани.
«Так, вигоріли ліси, лісопосадки, між полями — це суперечливо, я бачила посадки, знищені. І це жахливо, і хочеться відвернутися. Але вони відроджуються, якими б знищеними вони не були. Це той символ, який підтримує, об’єднує ось ці всі спогади, всі переживання, всі от ті відчуття, що це була реальність, та жахлива реальність, в якій ми виживаємо», — каже Людмила Волтер.
Також під час обговорень звучала думка, що меморіали «неправильно» встановлювати під час війни — такою є світова практика.
Проте радник секретаря Запорізької міськради з ветеранської політики, ветеран полку Азов Михайло Пирог зазначив, що в Запоріжжі вже існують так звані «стихійні» меморіали — це, зокрема, осередки з прапорцями та фотографіями загиблих воїнів на Майдані Волі, а також біля будівлі міської ради.
Отже, запит у суспільства на меморіалізацію є, і в місті існує безліч форм вшанування пам’яті полеглих за Україну героїв. На думку ветерана, такі простори мають об’єднувати суспільство навколо спільної важливої справи.
В місті наразі формується комплексна ветеранська політика, в якій особливе місце посідає питання меморіалізації полеглих героїв, гідного вшанування їх пам’яті.
Тому в планах – їх встановлення та відкриття в кожному районі міста, кажуть представники міської влади.
Попри надані пояснення, опоненти меморіалу «Посадка» висловилися щодо несприйняття та нерозуміння його концепції, невдоволення місцем розташування, залученістю не всіх родин загиблих до громадських обговорень, відсутністю озеленення (яке є наступним етапом у реалізації концепції), невчасності проєкту тощо. Альтернативних пропозицій щодо меморіалізації озвучено не було.
Під кінець обговорень активісти написали звернення до міської влади щодо проведення обговорень майбутньої «Посадки» та меморіалізації в Запоріжжі в цілому.
Раніше ми писали, що до Запоріжжя завітала мобільна група Культурного десанту — особливого підрозділу з військовослужбовців творчих професій, які підтримують своїх побратимів на передовій.
