21 і 22 лютого на Хортиці покажуть прем’єру танцювальної вистави
Завтра у Запоріжжі, у Домі актора, відбудеться прем’єра танцювальної моновистави «Дім там, де завод».
Виставу поставили молоді артисти Театру танця Дома актора Аліна Остапець і Дмитро Мітічкін. Аліна Остапець — режисерка-постановниця і виконавиця. Дмитро Мітічкін — хореограф-постановник і співавтор музичного супроводу. другий співавтор — Олег Лубенцов співавтор музичного супроводу.
Читайте також: Масниця та інші цікаві заходи — як провести вечір п’ятниці і вихідні у Запоріжжі
Журналістка zprz.city побувала сьогодні на генеральній репетиції. Вистава вийшла незвичайною. Дійство нагадувало перфоманс, 50 хвилин пройшли на одному диханні. Змінювався ритм, музика. Героїня заворожувала танцем, рухами — мовою тіла, діями з довгими червоними полотнами. Плела з алюмінієвої проволоки і намистинок прикраси, які в кінці подарувала деяким глядачам. Такі символічні прикраси-сувеніри хенд-мейд, за словами Дмитра Мітічкіна, Аліна буде дарувати на кожній виставі випадковим глядачам.
Актори розповіли, що у спектаклі закладено багато сенсів і символів.
Що пишуть про виставу у Домі актора:
«Досвід. Це матеріал. Сировина. Те, з чого Вона складається. Щось залишається з Нею, а щось – ні. Не все стає частиною ідентичності – і в цьому є свобода.
У цій виставі Вона розкриває внутрішню структуру, що дозволяє Їй не розсипатися в мінливому світі.
Раціональність тут – не холод і не відстороненість. Це форма турботи. Спосіб зберігати ясність, обробляти емоції, залишатися в контакті з реальністю. Ця структура не фіксована.
Вона існує не для стабільності, а для змін. Вона рухається, адаптується, перебудовується разом з Нею. Саме в цьому процесі і з’являється баланс».
Що розповіли про виставу її творці
Аліна Остапець: «Відчуваю, що насправді у Запоріжжі я найближче до дому, хоча раніше ніколи тут не була»
Аліна Остапець розповіла zprz.city:
— Ця танцювальна моновистава має багато символів, багато шарів, щоб кожен глядач побачив щось своє. Тут немає чіткої драматургії. Я розповідаю начебто свою історію, тут немає нічого вигаданого. Але впевнена, що у всіх будуть різні асоціації. Думаю, багато чого буде відгукуватися кожному з глядачів.
Якщо казати про назву «Дім там, де завод», то для мене вона має два шари сенсів. Сенс перший. Я сама родом з Донецька, в своєму житті багато переїжджала, нещодавно переїхала у Запоріжжя. І я відчуваю, що насправді тут я найближче до дому. Через те, що відчуття дому у мене трошки розгублене зараз у мене, я не сильно розумію, де конкретно відчуваю дім. Але цей індустріальний настрій, який я відчуваю тут, він мені відгукується, дяк щось таке рідне і близьке, незважаючи на те, що раніше я у Запоріжжі ніколи не була.
А другий шар сенсу — це завод, як моя внутрішня структура. Тобто, це те, як я росту, розвиваюся, як реагую на зовнішні обставини, на життя — те, на чому, в принципі, тримається моя особистість.
Щодо символів — у виставі глядачі побачать маленькі камінчики (серед яких є і намистинки. — Ред.). Це символ дитинства або досвіду, який я прошла. Тобто, кожен камінчик означає, який життєвий досвід або залишається в мені, або проходить повз, або залишає свій слід на мені, як я в цьому перебуваю.
Для мене по сенсах тут все логічне, все перетікає.
— Наскільки складно було вжитись у роль?
— Що важливо — це не роль, це я, моє життя. Кожен раз це просто процес взаємодії з якимось з моїх життєвих обставин. Не можу сказати, що я вживаюсь в роль. Просто кожен раз активізую конкретно свій фокус уваги на ці дії і цю тему. Я не хочу донести до глядача щось конкретне, а ділюся своїм. І хочу, щоб глядач це побачив і відчув щось своє. Всі ми перебуваємо у схожих обставинах.
— З якого моменту вашого життя починається вистава?
— З моменту народження і дотепер.
— Але ж ви не пам’ятаєте момент свого народження?
— Думаю, що це дитинство взагалі. Можливо, я не пам’ятаю моменту, але моє тіло, напевне, пам’ятає. І те, як рухаюсь, що відчуваю при русі — думаю, реакція тіла буде чесною, незважаючи на те, що я не пам’ятаю цього моменту.
— Скільки ви працюєте у Домі актора?
— З вересня 2025 року. Раніше я вчилася в Києві, в університеті, і створювала вистави, як незалежний митець. В червні я закінчила університет за специальностью «артист балету, хореограф, викладач сучасного танцю» і влітку переїхала у Запоріжжя. Це моя перше робоче місце і моя перша авторська вистава у цьому театрі.
— А чому ви обрали Запоріжжя?
— У нас в Україні всього два державних театри сучасного танцю — в Києві і у Запоріжжі. І у Запоріжжі мені дуже сильно відгукується по серцю і по душі.
(Уточнимо, що Театр танцю відноситься до Запорізької муніципальної театральної платформи «Дім актора». — Ред.).
Дмитро Мітічкін: «Я розглядаю її, як досить унікальне тіло»
Дмитро Мітічкін розповів, що вчився хореографії разом з Аліною Остапець у Київському університеті культури і мистецтв, і разом з нею поступив служити у Дім актора в Запоріжжі і це також його перша постановка в цьому театрі. Він з міста Білгород-Дністровський Одеської області.
Про прем’єру Дмитро розказав:
— Вистава складається базово з трьох частин і розповідає про стани Аліни, її мислення, про те, як вона адаптується до певних обставин. Кожна частина підводить до наступної.
Ми готували виставу досить довго, близько чотирьох місяців — це з обговоренням ідеї, матеріалу. А сам постановочний процес почався місяць тому.
Саме мій задум, як хореографа-постановника — дослідити саму Аліну. Я розглядаю її, як досить унікальне тіло, яке хочеться розкрити максимально з різних сторін. Тобто, як воно живе, як воно думає. Тіло само по собі не може брехати. І ми разом досліджували цей фактор, що саме її демонструвати, що саме їй рухати в середині себе, як спілкуватися цим з глядачем. Тобто, вибудовувати цю мову тіла, щоб вона бачилась не стільки візуально, а відчувалась із середини. І на репетиціях я побачив, що це працює.
Не все легко далося. Дуже складно працювати з однією людиною, з філософією її руху. Все це треба вміти не те, що бачити, а відчувати. В силу свого невеликого досвіду це досить важко. Коли ти працюєш з людиною в парі — це дуже турбулентна історія. Бо можна побачити надто багато і з цим треба вміти працювати, знаходити в цьому баланс, мудрість, чуйність.
Ця година на сцені демонструє чотири місяці обговорень, все життя Аліни, 21 рік. Скоро буде 22 роки, 22 березня.
— Можна задати особисте питання — ви з Аліною пара?
— Ні. Ми творчий дует. Працюємо разом вже три роки в цьому напрямку. В постановці… Дуже багато у нас відбувалось — і особистих речей. Зараз ми визначились, що ми таки творчий дует.
Коли і де дивитись прем’єру «Дім там, де завод»
— 21, 22 лютого о 17.00 — прем’єра танцювальної моновистави «Дім там, де завод» Театру танцю Дому актору. Тривалість — 50 хв.
У Домі актора (театр-лабораторія «Vie») за адресою: вул. Наукове містечко, 35. Зупинка «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» (автобуси і маршрутні таксі, які їдуть з лівого берега в Хортицький район).
У театрі є укриття.
Порада: візьміть з собою ліхтарики на дорогу назад, якщо ви не на машині. Біля театру є освітлення. А пряма дорога від театру до зупинки «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» не освітлена.
Театр знаходиться на чудовій локації на острові Хортиця, неподалік берегу Дніпра. Узбережжям можна помилуватись здалеку. Ходити по берегу зараз не дуже зручно — там мокрий пісок і земля, а води у річці стало більше.
Квитки на сайтах concert.ua та musin.zp.ua. Для військових, ветеранів та УБД вхід вільний (обов’язкове бронювання за номером (095)776-54-32 (Viber, Telegram, WhatsApp). Це також і телефон для довідок.
Час культурних заходів може змінюватись з об’єктивних причин. Будь ласка, ставтесь з розумінням і уточнюйте це, а також наявність квитків.
Ми писали, що у Запоріжжі показали незвичайні скульптури та ще багато класних творів сучасного мистецтва.
Фото автора
