«У селі залишились тільки руїни»: спогади жительки Варварівки Запорізької області про мирні часи та перші дні війни

10.02.2026

Зруйнована хата внаслідок обстрілів РФ, село Варварівка, Запорізька область, січень 2024. Фото: Суспільне Запоріжжя

Село Варварівка розташоване за три кілометри від Гуляйполя, тож коли почалася повномасштабна війна, місцеві це відчули одні з перших. Майже одразу в селі зникли електро- та водопостачання, та люди продовжували там жити. Нині село під постійними обстрілами РФ. Світлана каже, досі здається, що це просто страшний сон:

"У голові постійно: це якийсь сюрреалізм, такого не може бути, це не про нас…"

Світлана Щобак. Суспільне Запоріжжя

У селі Варварівка Світлана Щобак народилася та прожила пів життя, там пройшли її щасливі роки:

"Село було великим та довгим. Я його пам’ятаю чистим… Особливо влітку мені подобалось. Був ставок, річка… Устав зранку, побіг на річку… На город нас не пускали, бо могли переполоти те, що не треба. Пам’ятаю, як уранці вставали, виганяли скотину й починали перекликатися один з одним: "Як ви там? А що ви там?"

Село Варварівка було затишним і спокійним, а його жителі знали один одного та підтримували дружні взаємини:

"Діти ганяли вулицями на велосипедах, грали у всякі активні ігри, молодь збиралась у клубі, у кіно, на танцях. Дорослі ходили в гості один до одного, а чоловіки окремо ще полюбляли засісти в сторожці на місцевій фермі".

Уже дорослою Світлана переїхала до Гуляйполя, а у Варварівці навідувала рідних. Кожен приїзд повертав її у спогади про дитинство – друзів, школу та батьківський дім:

"Ми там город садили. Багато родичів збиралось на проводки. Ми могли побачити, кого декілька років не бачили".

У 2014 році, коли почалася війна на Донбасі, Світлана каже: не вірилося, що війна піде далі:

"Було нерозуміння того, що насправді відбувається. Виникали питання: якого біса, чого їм не хвата, що вони до нас лізуть? Але страху не було, не було такого, що отаким жахом почнеться. Якось думали, що воно там локалізується".

Та у 2022 війна прийшла у Варварівку:

"Як вже почалось повномасштабне вторгнення, перше, що вони розбили у Варварівці, – школу…"

Торік у жовтні Світлана приїхала до Запоріжжя на лікування, та повернутися додому вже не змогла: безпекова ситуація не дозволяла:

"Уже ані рідні, ані військові – ніхто не пустив додому. Поривалася з перевізниками поїхати, хоча б речі забрати, але ніхто не погодився везти".

Село Варварівка, Запорізька область, січень 2024. Фото: Суспільне Запоріжжя

Змушені були виїхати й рідні Світлани, а згодом їхні будинки росіяни зруйнували вщент:

"Де брат жив, прилетіло – епіцентр вибуху був, сестра двоюрідна і ще одна теж виїхали. У селі залишились тільки руїни…Там уже нічого немає".

Світлана Щобак. Суспільне Запоріжжя

Нині родина Світлани розкидана по різних містах, та жінка продовжує вірити, що якщо не повернеться у Варварівку, то хоча б зможе навідати рідні місця:

"Туди тягне все одно. У спогадах та свідомості досі вигулькує все, що було. Буває просто не спиться вночі, і ти отими дорогами й стежками йдеш, якими ходив по воду. Дуже багато рідного там залишилось".