У Реабілітаційному просторі «Блокпост» барабанне коло «БарабанЗА» допомагає ветеранам і ветеранка повернути внутрішню рівновагу
Коли мова йде про реабілітацію ветеранів, більшість одразу думає про психологів, лікарів або спорт. Але є ще один важливий елемент — музика. Саме вона здатна відкрити те, що не завжди піддається словам. Координатор з культурно-мистецьких заходів Реабілітаційного простору ветеранів/-ок українського війська «Блокпост» Юрій Ловчиков добре знає: іноді навіть простий ритм барабана може стати ключем до внутрішнього спокою.
Нагадаємо, що 11 липня 2025 року в Запоріжжі, в Реабілітаційному просторі ветеранів українського війська «Блокпост», презентували пілотний проєкт «Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їхніх родин на базі адаптивного простору».
Читайте також: Ветеран з Мелітопольщини про відпочинок в Етноселі: досвід ретриту від Блокпосту
На Запоріжжі відбувся перший заїзд адаптаційного проєкту для родин захисників із Мелітопольщини. Команда запорізького Реабілітаційного простору «Блокпост» провела тиждень інтенсивної, фахової роботи в культурно-історичному комплексі «Етносело».
«Ми проводили дві зовсім різні програми — і мене самого здивувала історія Дениса Васильєва з «Барабанзи», — розповідає Юрій. — Він не просто музикант, а ще й історик. Під час виступу він говорив і про етнічну музику, і про історію козацтва. І тут несподівано зійшлося все: звук, ритм, сенс. Це не просто розвага — це терапія».
Колектив «Барабанза» має свою довгу історію. Це не сценічний гурт у звичному сенсі, а радше — коло єдності, де кожен може знайти свій ритм. Ветерани, ветеранки та їхні рідні, які спершу ніяковіли, згодом самі брали до рук барабани, наспівували, сміялися.
«Навіть якщо ти не музикант, не маєш слуху — достатньо відчути ритм, аби відкритися. Це працює. Люди розслабляються, дихають, починають відчувати себе знову живими», — каже координатор із дозвіллєвої та соціальної активності ветеранів Юрій Ловчиков.
Під час ретриту в Етноселі, що став частиною проєкту «Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їхніх родин на базі адаптивного простору в Запоріжжі», барабанне коло в буквальному сенсі зібрало всіх довкола. Звуки йшли в унісон із тишею степу, заходом сонця, теплом спільного кола. І це створювало те, що психологи називають «ефектом резонансу»: емоційне розвантаження, почуття довіри, спільності.
«Одного такого візиту було точно мало. Наприкінці обох зустрічей люди просили ще, — згадує керівник проєкту «БарабанЗА» Денис Васильєв. — Спочатку була зневажлива недовіра: мовляв, барабани — то якась незрозуміла розвага після вечері. А коли усвідомлювали, що це серйозно, що це про ідентичність, — усе змінилося».
Для багатьох учасників і учасниць ретриту, за словами музиканта, стало відкриттям, що на гербі Запорізької області зображені музичні інструменти — тулумбаси, які козаки використовували для зв’язку, ритуалів і приготування їжі. Кожна зустріч складалася з двох частин: історичної та власне музичної. Під час першої він розповідав, на яких інструментах грали скіфи, як музичні традиції передавалися з покоління в покоління, як вони переривалися під час російської та радянської експансій. Лекція була інтерактивною і зацікавлювала настільки, що люди ні на що не відволікалися, навіть телефони вимикали, ставили багато питань. А вже на майстерці всі отримували можливість пограти.
«Я показував, як музична терапія допомагає тримати в формі психіку, розширювати увагу, знімати стрес. Ці вправи рекомендовані протоколом Remo Health Center — американського центру, який досліджує вплив гри на барабанах на психічне й фізичне здоров’я людини» , — розповідає Денис Васильєв.
Усі знаходили свій інструмент, який відгукувався: шаблонів або завдань не було.
«Люди різні — у когось поранення, у когось свої особливості. Але всі розкривалися. Переді мною сиділи бородаті дядьки, панянки з мудрістю не по роках, а через 40 хвилин — малі діти з дитячою цікавістю. Вони імпровізували, сміялися, дякували. Казали, що я відкрив для них інший світ — показав, що барабан — це не просто «тун-тун-та», а цілий всесвіт», — згадує керівник «Барабанзи».
Для другого заїзду ветеранів, ветеранок і їхніх сімей в Етносело, де більше було дітей, Денис підготував інший формат зустрічі: привіз великий барабан, на якому могли грати одночасно 15–16 дітей.
«Діти були живі, активні. Потім підключилися дорослі. Це була справжня спільна об’єднуюча практика. Люди відчули, як поєднуються в ритмі. Я пояснював, що з ними відбувається — ми досліджували поняття зовнішнього і внутрішнього часу. Це навичка, яка допомагає також у житті, — каже Денис Васильєв. — Я намагався дати їм можливість просто постукати в барабан, відпустити напругу».
І це спрацювало. Енергетика заспокоювалася, і діти пішли займатися своїми справами, а дорослі залишилися, щоб дізнатися історію музичних інструментів і їхні можливості.
До участі в ретритах команда залучала також інших митців.
«Мене вразило, що ніхто не відмовився, навіть попри те, що виступи були волонтерськими, — говорить координатор із дозвіллєвої та соціальної активності ветеранів Юрій Ловчиков. — Це про справжню єдність. Коли люди не для сцени, а для тих, хто поруч».
Візити музикантів ставали інтерактивами. І навіть якщо перші кілька хвилин дехто просто сиділи слухали, потім починали співати разом. А Руслан Аданая ще й виконував усі «замовлення», тож усі могли почути улюблені пісні.
Музика, за словами координатора з культурно-мистецьких заходів РП «Блокпост», чудово вписалася в атмосферу відновлення, де не було інтернету, шуму міста, а були природа, свіже повітря і щире спілкування.
«Це як звукова йога, — пояснює він. — Є хатха-йога для тіла, а це — йога звуків. Вона впливає не лише на фізичний стан, а й на емоційний баланс. Наші учасники та учасниці відчували це буквально тілом».
Вечори музики й барабанів стали частиною програми, що гармонійно поєднала фізичну реабілітацію, арт-терапію, роботу з психологами та сімейні активності. А головне — дала відчуття, що відновлення можливе.
«Коли бачиш, як люди, які ще вчора мовчали, сьогодні сміються, співають і танцюють, — розумієш, заради чого все це. Для мене це найкращий результат», — підсумовує Юрій Ловчиков.
Нагадаємо, що ініціативу «Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їхніх родин на базі адаптивного простору в Запоріжжі» впроваджує ГО «Лабораторія військово-політичних досліджень та реконструкції» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Данії.
Раніше ми повідомляли про те, що у Запоріжжі працюють «Кімнати Ветерана»: понад три тисячі захисників уже отримали допомогу
