8 червня, під час виконання волонтерської місії, загинув відомий український оперний співак Владислав Горай
1 червня у прифронтовій Запорізькій обласній філармонії відбувся неймовірний концерт-закриття 68-го симфонічного сезону з зірками опери. Виступали оперні співаки світового рівня — народна артистка України, лауреатка Шевченківської премії, солістка Національної опери України Людмила Монастирська і заслужений артист України, провідний соліст Одеського національного академічного театру опери та балету Владислав Горай.
Читайте також: У Києві презентували інсталяцію зі звуками війни Запоріжжя, яка представить Україну на відомому фестивалі в США
Глядачі, які через довгу повітряну тривогу 1 години 45 хвилин чекали початку концерту, були у захваті від їхнього чудового виступу, від їхніх чарівних потужних голосів.
Того вечора Людмила Монастирська і Владислав Горай виконував і світову оперну класику, і українські пісні, феєрично завершивши концерт піснею «Ой у лузі червона калина».
Мене особливо вразило виконання Владиславом Гораєм однієї з найвідоміших і найскладніших арій світового репертуару, «Nessun dorma» («Ніхто не спить») принца Калафа з опери «Турандот» Джакомо Пуччіні. Його голос ненадовго переніс слухачів прифронтової філармонії у світ, де немає війни, де існує чисте мистецтво…
Людмила Монастирська співала у Запоріжжі вдруге, а Владислав Горай — вперше й одразу підкорив і глядачів, і співробітників філармонії. Але, на жаль, як виявилось, це був і його останній виступ у Запоріжжі.
8 червня в Одеському театрі опери та балету повідомили, що Володимир Горай загинув:
«Трагічна звістка сколихнула усю мистецьку спільноту України. Сьогодні, 8 червня, виконуючи свою волонтерську місію на Сумщині, загинув соліст Одеської національної опери, тенор світового рівня, волонтер, батько, Людина великого серця, заслужений артист України — Владислав Горай».
Керівниця Запорізької обласної філармонії Ірина Конарева з болем згадує співака, як світлу талановиту людину, і одразу написала на своїй сторінці у фейсбуці:
«Такого не повинно бути, навіть уявити важко. Тиждень тому виступав у нас і полонив всіх своїм неймовірним талантом і душевною щирістю… Невимовний біль, це велика втрата для українського та світового мистецтва… Самі щирі співчуття рідним, близьким, колегам, у нас були плани ще багато разів зустрітися».
Вперше побував у Запоріжжі
Співак справив гарне враження і на запорізьких журналістів. 30 травня ми побували в філармонії на репетиції. А після репетиції Владислав Горай поспілкувався із журналістами — людина без «зіркового» апломбу, дуже позитивний, весь час усміхався.
— Одеса — оперне місто. Я перший раз у вашому місті. Мені дуже приємно. Тут такі приємні доброзичливі люди. Оркестр просто класний. Мені здається, йому підвладне все, музиканти можуть все зіграти. Дійсно я був вражений. І музиканти гарні, і люди. Якщо треба працювати, будуть працювати й ще б залишились. Мені дуже приємно і я дуже радий, що я тут, — поділився тоді Владислав Горай.
— Скільки років ви працюєте в Одеській опері?
— З 1993 року.
— А як вам працюється з диригентом Василем Ковалем, який працював і в нашій філармонії? (Головний диригент Одеського національного театру опери та балету теж брав участь у концерті-закритті симфонічного сезону у Запоріжжі).
— Він наш головний диригент. Ми його дуже поважаємо, любимо, цінуємо. Знаєте, в чому його клас? Він дуже гарно слухає і чує співаків. Він уміє так підкласти музику під співака. Часто буває так, що на сцені в тебе якась думка, щось помінялося, емоційно ти повів — він за тобою піде. Але якщо ти десь перегнув палку, він тебе — назад. Це дуже важливо і цінно для диригента. Він дуже класний.
А особливо йому дякую, що він мене сюди привіз (у Запоріжжя. — Ред.). Хочу сказати, що я дуже вдячний йому. І велика честь для мене співати з такою співачкою (оперною дівою світового масштабу Людмилою Монастирською. — Ред.). Це ми зустрінемося з нею втретє на сцені (на закритті симфонічного сезону у Запорізькій обласній філармонії 1 червня. — Ред.). Це і багато, і мало.
Чому багато — тому, що багатьом співакам не вдалося ні разу з нею заспівати, а мені вже втретє. Але мало, бо хочеться ще і ще. Бо з таким партнером, з такою співачкою екстракласу звичайно співати, по-перше, дуже приємно, по-друге, дуже відповідально. А по-третє, ти купаєшся в її голосі й це відкриває якісь нові твої можливості.
…А співробітників філармонії окрім всього іншого Владислав Горай вразив ще й тим, що він вкрай відповідально поставився до підготовки виступу. У Запоріжжі не тільки відрепетирував концерт, але й весь час, поки була тривога (а це 1 година 45 хвилин), періодично розспівувався, підтримуючи свій голос у формі, як спортсмен тренується перед важливим виступом.
«Усі співаки обов’язково розспівуються, це норма. Просто з усіх гастролерів Владислав Горай найвідповідальніший», — сказали мені у неофіційній бесіді.
Заспівав у церкві на Хортиці
Владислав Горай і Людмила Монастирська побували на Хортиці, в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» і, переповненні почуттями, заспівали там у церкві.
«Владислав Горай став ще одним із тих українських оперних співаків, яких у нас забрала російська агресія»
Про трагічну загибель Владислава Горая в ці дні багато пишуть у медіа, у соцмережах.
Процитуємо слова українського журналіста Віталія Портнікова з його сторінки у фейсбуці:
«Загиблий на Сумщині тенор Одеської опери Владислав Горай став ще одним із тих українських оперних співаків, яких у нас забрала російська агресія. Згадаймо й легендарного Василя Сліпака, і Ігоря Воронку, який співав у Національній капелі «Думка».
Я зовсім не випадково акцентую увагу саме на оперних співаках — серед тисяч і тисяч українців, убитих цією війною. Бо для російської пропаганди в Україні нібито немає і не може бути жодної високої культури. У їхній уяві це війна “цивілізації” проти “селян”, єдине завдання яких — вирощувати хліб і танцювати гопак перед господами.
Реальність же інша — і завжди була іншою. Українська висока культура існує всупереч усім імперським міфам. І саме тому Москва десятиліттями замовчувала цю культуру — і перед нами самими, і перед світом. Як замовчувала й те, що українськими голосами вона користувалася ще з перших днів свого становлення як імперії — і до останнього дня існування у вигляді більшовицької імперської держави. Від Березовського і Бортнянського — до Івана Козловського, Юрія Гуляєва чи Белли Руденко.
А тепер, коли Москва вже не може вкрасти ці голоси — вона прагне змусити їх замовкнути».
Додамо, що Владислав Горай — лауреат премії національного конкурсу камерної музики у Хмельницькому та премії Міжнародного конкурсу вокалістів імені Антоніна Дворжака (Карлови Вари, Чехія). Брав активну участь у міжнародних оперних проєктах у Римі, Ліоні, Страсбурзі, Парижі, Амстердамі, Цюриху, Брюсселі, Лісабоні, Кишиневі та інших культурних центрах.
Коли відбудеться прощання
Церемонія прощання із заслуженим артистом України Владиславом Гораєм, який трагічно та передчасно пішов у засвіти, відбудеться 11 червня з 10 до 12.00 у залі Одеської національної опери.
До уваги тих, хто бажає попрощатися із Владиславом Гораєм у його рідному місті Малин (Житомирська область): відспівування відбудеться 12 червня о 10:00 у Свято-Димитріївській церкві міста Малин.
Про це повідомили на сторінці Одеської національної опери, в якій відбувся останній виступ Владислава Горая, менш ніж за добу до загибелі — це була «O Sole Mio», неаполітанська пісня, яку він так любив і виконував із надзвичайною легкістю, теплотою й майстерністю.
Фото Сергія Лаврова, автора, зі сторінок Одеської національної опери і Запорізької обласної філармонії у фейсбуці
