Провідна актриса запорізького театру імені Магара поділилась з нашими читачами цікавими подробицями до свого ювілею
Нещодавню прем’єру французької пікантної комедії «О-ля-ля! або Рандеву під рогами» Марка Камолетті у Запорізькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Магара присвятили ювілею провідної актриси, народної артистки України Оксани Туріянської, яка грає там одну з головних ролей.
Читайте також: «Ми досить непогано тримаємо культурний фронт»: які прем’єри готують в головному театрі Запорізької області
Оксана Туріянська — з відомої акторської родини Смоліів, її батьки багато років віддали театру імені Магара. Й сама Оксана працювала тільки у цьому театрі.
2 лютого актрисі виповнилося 60 років. Після прем’єри «О-ля-ля! або Рандеву під рогами» журналістка zprz.city поспілкувалась з Оксаною Туріянською у неї в театральній гримерці.
«Рада, що до ювілею вийшла ще одна вистава, яка буде улюбленою»:
Оксана Туріянська згадує:
— У 1988 році закінчила Харківський інститут мистецтв, майстерня народного артиста СРСР Леся Сердюка і одразу прийшла в театр імені Магара.
— Тому, що тут працювали батьки?
— І тому, що батьки. І тому, що запросили. Главреж і директор театру Магара приїздили дивитись наші дипломні спектаклі — тоді Король і Захаревич — і запросили мене і двох хлопців, але вони поїхали в інші театри.
— Яка у вас була перша роль?
— Це був ввод у казку «Червоненька квіточка», грала Альонушку. Мій батько (Іван Смолій. — Ред.) був відповідальний за цю виставу. І за три репетиції ми поїхали на виїзд грати.
А перша роль від початку читки й до кінця — Лялька в «Інтердівчинці». А потім було багато великих ролей.
Взагалі вперше я вийшла на сцену театра Магара, тоді — Щорса, у п’ять років. Ми з Олею Сумською були призначені на одну роль у виставі «Дженні Герхард» (її батьки в той час працювали у театрі імені Магара. — Ред.) — на роль доньки Дженні Герхард. Там було три чи чотири епізоди. Але грала тільки я.
Після цього в дитинстві ще були вистави. Не пам’ятаю назву, щось про Переяславську раду, ми там біженців з України грали. Ще був ювілейний вечір народного артиста УРСР Аркадія Трощановського. В одній зі сцен він грав Леніна, а я — дівчину, яка до нього приходить. Він дає їй малювати, хліба дає. Була така смішна історія. Я мала прийти в розірваному платті. Але я заявила, що в розірваному платті на сцену не вийду. Прийшлося зашивати, бо я відмовлялась виходити (сміється). Мені було п’ять чи шість років.
— А які ваші улюблені або знакові ролі?
— В мене багато улюблених. Знакові: Ніна у «Маскараді», Марта-Ізабелла «Дерева помирають стоячи» — дуже хотіла зіграти цю героїню, ще коли навчалась, вистава вже йшла у нашому театрі. А потім були Анна в «Украденому щасті», Анна Кареніна, Джулія у «Театрі», леді Гамільтон, Агафія Тихонівна в “Одруженні” по Гоголю — це все були улюблені ролі.
«Украдене щастя» ми поставили у 1996 році на Малій сцені, на трьох. Потім відбувся театральний фестиваль-конкурс Придніпров’я «Січеславна» і вперше була нагорода для молоді «Надія Січеславни». Як молода актриса я отримала за роль Анни першу премію.
— Яка улюблена роль з тих, що граєте зараз?
— Під час повномасштабної війни багато вистав відійшли, тому, що актори поїхали. Залишилась вистава “Четверо в одній спальні” французського драматурга Марка Камолетті, яку обожнюю. Граємо цю виставу більше 10 років, у нас там гарний колектив. Думаю, що й вистава «О-ля-ля! або Рандеву під рогами» буде такою ж улюбленою, бо це комедія того ж автора.
— Як вам працювалось над роллю у прем’єрі «О-ля-ля! або Рандеву під рогами»?
— Цю роль я давно хотіла зіграти, ми планували ще п’ять або шість років тому. Але — ковід, потім повномасштабна віна.
Працювалося з режисером Олександром Варуном дуже цікаво. (Виставу ставив запрошений режисер, заслужений діяч мистецтв України Олександр Варун з міста Дніпро. . — Ред.). Він ставив у нас «Шерлока у спідниці» (у 2017 році. — Ред.). Ми спеціально його запросили і з задоволенням з ним працювали. З ним весело, гарно, легко.
— Питання до ювілею — який найнесподіваніший подарунок був від шанувальників?
— Коли ми грали виставу «Дім Бернарди Альби», де я грала молодшу доньку Аделу, то ще не було прийнято дарувати акторам щось, окрім квітів. А один із глядачів виніс і подарував мені іграшку — ведмедика. Це був найнезвичайніший, несподіваний для мене подарунок.
У нас є театральний шанувальник Дмитро, по-моєму, його багато хто знає. Він дарував своїм улюблений артистам каблучки — дві театральні маски. Подарував і мені. А потім на мій ювілейний вечір, здається мені було 50, зробив комплект — каблучка і сережки.
— А найнезвичайніший подарунок на день народження від чоловіка?
— Картина. Це було дуже несподівано. Чоловік замовив величезний портрет з моєї фотографії з вистави “1830” за романом Стендаля “Червоне і Чорне” . І заніс його мені вранці, привітав. Картина висіть у нас вдома.
— Знаю, що у вас є донька. Скільки їй років, чи пошла вона по театральній лінії?
— Донці 22 роки, зараз вона за кордоном. Вона одразу сказала, що не хоче в акторську професію, не хоче бути залежною. Вона менеджер.
— Які у вас відчуття з приводу ювілею, віку?
— Ніякі. Мене це не лякало, я спокійно до цього підійшла. Дуже рада, що до ювілею вийшла ще одна вистава, яка, сподіваюсь, буде улюбленою.
Ролі Оксани Туріянської в діючому репертуарі
- “Зілля” О. Кобилянської, інсценізація В. Денисенка – ІВАНИХА ДУБИХА
- “Шлях додому” І. Тура – АНТОНІНА ВОЙТИХІВНА
- “Четверо в одній спальні” М. Камолетті – ЖАКЛІН
- “Гетьман Мазепа” Б. Лепкого – ЛЮБОВ ФЕДОРІВНА
- “Смак життя” Ф.Строппеля – САНДІ
- “Божевільна комедія” Е.Скарпетта за п’єсою «Будинок для божевільних» – КОНЧЕТТА
- “Мауглі” Р.Кіплінга, інсценізація Т.Лещової – БАГІРА
Також Оксана Туріянська грала у фільмах: «Операція «Контракт» – Лільок, серіал «Слід» – Антоніна.
Довідка
Оксана Туріянська — народна артистка України. У 1988 році закінчила Харківський інституту мистецтв імені Котляревського, спеціальність «Актриса драматичного театру і кіно».
У театрі імені Магара працює з 1988 року. У 2001-2006 роках була викладачкою акторської майстерності і сценічної мови в Запорізькому національному університеті, на кафедрі акторської майстерності. У 1998-2003 роках – викладачкою акторської майстерності і сценічної мови в музичному училищі імені Майбороди, на факультеті театрального мистецтва.
Читайте також: На цьому тижні запорізькі театри покажуть вистави у Центрах культурних подій
Творчі досягнення Оксани Туріянської відзначені високими професійними нагородами й званнями: вона – заслужена артистка України (2001), народна артистка України (2012), лауреатка престижних театральних фестивалів і премій, зокрема «Січеславни» в номінації «Найкраща жіноча роль», «Надії Січеславни», міжнародного фестивалю «Добрий театр», обласної премії за внесок у розвиток культури Запорізького краю.
Ми писали, чи звільнився актор Євген Козьмик з театру імені Магара: вимушений був переїхати з тваринами в іншу область.
Фото автора, Вячеслава Лавринця, з сайта театру імені Магара, зі сторінки Оксани Туріянської у фейсбуці
