Восьме диво світу - як у Запорізькому обласному художньому музеї розпочали особливий рік (фото)

Запорізький художник Андрій Соколенко зізнався на відкритті своєї виставки, кого вважає восьмим дивом світу

У Запорізькому обласному художньому музеї презентували персональну виставку Андрія Соколенка «Восьме Диво світу». Представлено близька 80 його робіт — картин, малюнків, ескізів вітражів — починаючі з другої половини 1970-х років. На презентації у музеї побувала журналістка zprz.city.

Це перша виставка, яка відкрилась у художньому музеї у 2026 році. Її кураторкою стала старша наукова співробітниця музею Ольга Дворна.

Читайте також: Відновлюємо свій моральний стан за допомогою мистецтва — афіша культурних подій 23-25 січня

Під час повномасштабної війни наш художній музей не має можливості показувати твори за своєї колекцій, цінні шедеври якої знаходяться в тимчасовій евакуації. Зате постійно оновлює персональні та групові виставки запорізьких художників та майже щотижня проводить недорогі майстер-класи. На сьогодні художній музей — це єдина виставкова локація у нашому місті, яка так активно і послідовно знайомить глядачів саме з запорізькими авторами.

До речі, у цьому році Запорізькому обласному музею виповнюється 55 років. Його першим директором був Григорій Соколенко. 66-річний художник Андрій Соколенко, чия виставка відкрилась у музеї — його син.

«Йде дівчина, я кажу: «Можна вас намалювати?»

На запитання zprz.city, коли вперше побував у Запорізькому художньому музеї Андрій Соколенко відповів:

— 16 грудня 1971 року, коли тато був призначений директором. Тоді в музеї не те, що картин — нічого не було. Навіть стільця, де можна було сісти. Пам’ятаю, тато прийшов додому, взяв мене, маму, діда Сашка і ми всі прийшли подивитися на приміщення.

— Ваш батько був живописцем. Чи вплинув він на ваше бажання стати художником?

— Був якийсь вплив. Вже після мого захисту диплому мама, вона була лікарем, зізналася мені: «Синок, я дуже хотіла, щоб ти став лікарем. Але я не перебивала, твоє — є твоє».

— Любили малювати в дитинстві?

— Дуже любив. Мої перші усвідомленні малюки — це 1966 рік, коли ми з татом їздили а творчу базу Спілки художників у Седнів. Малював білочку, синичок, яких там бачив.

Влітку 1970 року ми з татом обійшли всі козацькі Січі на річці Дніпро. Тому, що тато робив пам’ятний знак на острові Хортиця. І після того в мене склалася серія робіт.

Художник і його автопортрет 1989 року

— А як ви вирішили стати художником?

— Вступати на художнє скло я вирішив у 1974 році, коли допомагав татові робити художній вітрах для Палацу культури «Титан» (вітраж і досі можна там побачити. — Ред.). Художнє скло було тільки у Львові і я закінчив Львівську національну академію мистецтв.

— Чим вас так привабило скло?

— Дуже граний матеріал, можна робити цікаві композиції. Цей матеріал працює тільки на світлі.

Власне, одна із композицій на виставці — учбовий проєкт, який я робив для ресторану «Запорозька Січ» на острові Хортиця, на третьому курсі (ескіз набору посуду. — Ред.). З цього набору була виконана тільки рюмочка на заводі художнього скла у Києві, ми проходили там практику.

А ескіз вітражу «Муза» для Запорізького обласного художнього музею — це моя дипломна робота, яку захищав у 1985 році.

— А де можна подивитись ваші вітражі у Запоріжжі?

— У вірменській капличці — мої вітражі.

— Для вас важливіші роботи зі скла чи живопис?

— Для мене все однаково важливо.

— Є на виставці ваша улюблена картина?

— Як художники кажуть — картини, як діти, всі улюблені.

— А що найбільше любите малювати?

— Портрети.

— Чому?

— Більш жива людина.

— Малюєте портрети з натури чи по пам’яті?

— З натури.

— А де знаходите натуру?

— Наприклад, йде дівчина, я кажу: «Можна вас намалювати?». Або на якихось заходах знайомлюся, пропоную намалювати. Погоджуються часто. А знайомих на портретах небагато.

…До речі, під час офіційної презентації художник зізнався, що присвятив виставку жінкам, яких вважає восьмим дивом світу.

Дитина-легенда і малюнки із розбомбленого ПК

Органічним доповненням до виставки «Восьме диво світу» стала невелика зворушлива експозиція малюнків дітей-переселенців з тимчасово окупованої частини Запорізької області «Хочу додому». Це діти із Бердянська і Бердянського району.

Одна з учасниць виставки, Поліна Солод із селища Чернігівка Бердянського району до Запоріжжя, є волонтеркою. Дівчина малює картини, влаштовує виставки, а виручені від продажу своїх робіт кошти перераховує на купівлю дронів для ЗСУ.

«Це дівчина, яка у листопаді отримала звання «Дитина-легенда». Обласна державна адміністрація проводила такий конкурс і саме Поліна Солод була подана на конкурс від Бердянського району. Її роботи дійсно збирають кошти на ЗСУ», — зазначила на презентації перша заступниця голови Бердянської РДА, депутатка обласної ради Ірина Півень.

Щодо малюнків дітей із Бердянська Ірина Півень розповіла:

«Це була неймовірна історія. Діти внутрішньо переміщених осій приходили на заняття у Палац культури імені Шевченко, малювали. Була організована виставка, на якій дітки намалювали свої спогади про Бердянськ, мрії про повернення додому і про допомогу ЗСУ. І прилетіла рашистька ракета. (Під час ворожого обстрілу в ніч з 22 на 23 січня 2025 року був сильно пошкоджений ПК імені Шевченка. — Ред.). Але серед руїн палацу культури зберіглося дев’ять малюків… Ми змогли за допомогою ДСНС здобути ці малюнки і вони рік зберігались у мене, я їх вирівнювала…

Щира подяка художньому музею обласного рівня, за те, що вони відгукнулись на таку ідею і ми змогли об’єднати виставки».

Що ще можна подивитись у художньому музеї

В художньому музеї можна подивитись виставки:

— віртуальної реальности «Бестіарій Марії Примаченко», в окулярах VR (єдина безкоштовна),

— «Запорозькі пейзажі Михайла Гребенникова (1923-2009)» (живопис),

— «Неосяжний світ Марії Примаченко» (комп’ютерні копії розписів Марії Примаченко з колекції Запорізького обласного художнього музею), також можна розфарбувати олівцями розмальовки на основі творів художниці для власних інтерпретацій відвідувачів,