Родини військовополонених не змогли вийти на традиційну акцію через тривалу повітряну тривогу та загрозу «шахедів» і КАБів
Вже цього тижня може відбутися великий обмін. Про це повідомив керівник Офісу Президента Кирило Буданов. «Значна цифра. Більше ніж минулого разу, скажімо так», — цитують очільника Координаційного штабу з питань поводження з полоненими ЗМІ.
Читайте також: Червоні серця і мовчазна підтримка: запорізькі родини вийшли на площу попри дощ і тривоги (фото)
Родини військовополонених, які з травня 2024 року щотижня у Запоріжжі виходять на акції в підтримку своїх близьких, дуже чекають на ці обміни. До них щоразу доєднуються і близькі зниклих безвісти, адже, як кажуть, “надія вмирає останньою”.
Тим більш, що під час попередніх обмінім були випадки, що додому поверталися захисники, які мали статус безвісти зниклих, а вони потрапили у полон. А під час останнього обміну додому взагалі повернувся герой, якого родина кілька років тому вже “поховала”.
Сподіваючись на повернення своїх чоловіків, батьків, братів мешканці Запоріжжя щосуботи виходять на акцію, щоб нагадати суспільству та владі про свій нестихаючий біль.
Найбільше серед них рідних оборонців Маріуполя, які вийшли в “почесний полон” за наказом вищих командирів ще у травні 2022 року.
Алгоритм проведення годинної акції зазвичай такий: люди вишиковуються вздовж проїжджої частини центрального проспекту з прапорами, плакатами та банерами, вигукують гасла відповідного змісту — “Поверніть героїв додому”, “Не мовчіть — полон вбиває”, “Росія кат”, “Перші на захист — останні на обмін” тощо. Водії на знак підтримки щосили нажимають на клаксони, тому місце проведення акції можна визначити ще здалеку.
«На жаль, останні кілька місяців апровести акцію за традиційною схемою рідко коли вдається — під час повітряних тривог проведення масових заходів заборонено, за чим пильно слідкують працівники поліції, які постійно присутні на акціях«.
Так було і 21 лютого, про що на своїй фейсбук-сторінці повідомила військова волонтерка Стелла Орел, яка разом з родинами військовополонених організовує акції. Пише видання «Трудова Слава. Новини Оріхова».
«Сьогодні, на жаль, родини військовополонених та безвісти зниклих, і також небайдужі люди не змогли провести акцію на підтримку військовополонених Маріупольського гарнізону, всіх полонених та безвісти зниклих. Через тривалу тривогу, бо була загроза БпЛА та КАБів.
На жаль, наше місто знаходиться цілодобово під ворожими атаками шахедів та КАБів. Але біль та відчай за наших рідних та близьких, які знаходяться у російських катівнях, не дає нам спокою.
Ми кожні вихідні збираємося на нашій площі, де кожний з нас приходить зі своїм болем, щоб дізнатися хоч якусь інформацію про своїх рідних, поспілкуватися, підтримати один одного. Це дуже важливо для нас!
Ми засмучені тим, що ворог знову зриває нашу мовчазну акцію, що так і не змогли бути сьогодні голосом за полонених, а також не змогли нагадати нашому суспільству про наших рідних, побратимів, друзів, які четвертий рік знаходяться у ворожому полоні. Зробили тільки спільне фото! Наша боротьба триває далі…», — підкреслила Стелла Орел.
Історії нескорених
Три роки в полоні зберігав монету з гербом України
Мужній духом.Роман Дячук, воїн 36-ї бригади морської піхоти.
«Всі три роки у мене не було зв’язку з рідними. Перше, що я спитав у мами: «Де Руха?» і вона мені каже, що він загинув. Тоді рухнуло все.
Я відчув у полоні, коли це сталося. Мені стало дуже погано, зранку прокинувся, страшна мігрень була. І сон мені снився – брат допомоги просив…
Ми потрапили в полон 16 квітня 2022-го. Спочатку нас повезли на розстріл. Не розстріляли, повезли у Новоазовськ. Я знаю людей, які померли там, були закатовані. Я потрапив у полон пораненим.
Поранення сталося коли ми з Маріуполя проривалися. Артилерія противника розбила нашу колону. Дуже багато людей загинули.
В Маріуполі зробили перев’язку, півтора метри бинта запхали в руку. Вісім днів потім перев’язки не було. Рана гнила.
Мене дуже багато переміщували між колоніями. Я був злісним порушником режиму, націоналістом, так вони мене називали. Переважно я сидів на Донеччині та Луганщині.
Переміщення дуже тяжкі. 6-7 годин їдеш, стоїш. Потім прийомка: найжорстокіша була в Новоазовську і в 33-тій Кіровській колонії. 80-90 ударів палицею, собаки, шокери, і два тижні селекції: це тричі на день заходять, роблять так, що не те що стояти, а й сидіти ти не міг.
Мене морили голодом, вибили шість зубів, влаштовували катування струмом та водою. Витерпів усе.
На промзоні, де нас виводили на роботи каміння тягати, бити їх кувалдами, я знайшов шматок смоли, у черевику своєму зробив дірку у підошві і заклеїв п’ятикопійчану монету. Так і ховав.
Це була частинка України разом зі мною. Тільки боявся, як везтимуть на обмін, будуть з металошукачем обшукувати, я б тоді сказав, що в мені купа осколків.
Коли нас повертали. привезли на якийсь військовий аеродром, обличчя скотчем замотані і руки. Цілу ніч ми просиділи на бетоні, я навіть хлопців впізнав по голосу, які не думав, що живі. А виявилось, що нас 200 чоловік там сиділо.
Мрію повернутися на фронт, аби знову захищати Україну.»
В тему
У Стамбулі відбулися акції на підтримку полонених та зниклих безвісти українців
Як повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, спершу у середмісті турецької столиці місцева проукраїнська громада спільно із рідними бійців ЗСУ закликала світову спільноту посилити тиск на країну-агресорку і просила міжнародного посередництва для повернення українських захисників додому.
А вже на наступний день учасники акції демонстрували нелюдські умови утримання бранців – голод, холод та катування, тобто системне порушення росією Женевських конвенцій.
Присутні закликали турецьку владу та міжнародні гуманітарні місії негайно втрутитися, щоб забезпечити належні умови утримання українських воїнів до їхнього повного визволення. Окремо йшлося про допуск до полонених представників МКЧХ та налагодження зв’язку з рідними.
В акції взяли участь рідні бійців 115 ОМБр, 14 ОМБр, 21 ОМБр та 32 ОМБр, 33 ОМБр та 35 ОБрМП, 61 ОМБр, 71 ОЄБр ДШВ, 92 ОШБр та 95 ОШБр, 101 ОБрО ГШ , 117 ОБр ТрО, 129 ОБр ТрО та 128 ОВБрТрО.
«Кожна згадана бригада — це тисячі історій героїзму, які заслуговують на те, щоб про них знав світ. Ми тут, щоб бути голосом тих, хто зараз у тиші полону, і тих, чия доля залишається невідомою. Ці 14 бригад — це не просто цифри на карті бойових дій, це наші серця. Ми просимо світ не звикати до війни і допомогти нам повернути кожного героя додому», — звучало під час виступів учасників.
Фотомиті акції у Запоріжжі
Раніше ми писали, що у Запоріжжі до автопробігу на підтримку Героїв долучилися колишні військовополонені.
Фото з фейсбук-сторінки Стелли Орел.
