За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Микола Іванченко та Марина Алексюк з доньками. Особистий архів Миколи Іванченка
8 травня 2022 року на металургійному комбінаті "Азовсталь" у Маріуполі загинула старший сержант Марина Алексюк. У неї залишились дві доньки: старшій Олені тоді було 13 років, а молодшій Олександрі – 10. Дівчат під свою опіку взяв коханий Марини – колишній військовий із Бердянська Запорізької області Микола Іванченко.
Історію родини, яка хотіла бути щасливою та будувала плани на майбутнє, а також, як склалася доля доньок Марини – Суспільне розповів Микола Іванченко.
Марина Алексюк з доньками. Особистий архів Миколи Іванченка
Микола Іванченко та Марина Алексюк познайомили в грудні 2018 на службі в полку "Азов". Чоловік одразу звернув увагу на жінку, але вона його не помічала. Згодом Микола набрався сміливості й пригостив Марину кавою – відтоді вони почали спілкуватися:
"І десь за тиждень або за два ми вже склались пазлами. У нас не було тих романтичних стосунків, як цукерково-букетний період. Просто двоє дорослих людей прийняли рішення бути разом. Побратими були трошки шоковані, як мені вдалося підібрати до неї ключик, бо вона ж чоловіків до себе не підпускала на гарматний постріл. Вона з усіма трималась досить холодно: відраза у неї до чоловіків була", – каже Микола.
Микола Іванченко та Марина Алексюк. Особистий архів Миколи Іванченка
І Микола, і Марина були розлучені, у нього була донька, вона виховувала двох доньок – Олену та Олександру. Дівчата до Миколи спочатку ставилися з упередженням, але згодом чоловік заслужив їхню довіру:
"Олена, старша донька Марини, казала мені: “З тобою мама почала усміхатися", – згадує Микола.
Микола Іванченко та Марина Алексюк з доньками. Особистий архів Миколи Іванченка
Марина з дітьми жила в селищі Ялта під Маріуполем, та у 2021 Микола перевівся до підрозділу морської піхоти, і тоді всі разом переїхали до Бердянська:
"Марина продовжувала служити в Азові, приїжджала до нас на вихідні. А я був із її доньками", – розповів Микола.
Марина Алексюк. Особистий архів Миколи Іванченка
За декілька днів до повномасштабного вторгнення Микола та діти востаннє бачили Марину :
"Я вмовляв її помінятися, виїхати, але вона відмовилася. Вона відповіла: "Бережи дітей і потурбуйся про них…" Вона з Азовсталі двічі відмовилася летіти, віддавши своє місце пораненим бійцям", – згадує чоловік.
Микола Іванченко з Мариною Алексюк. Особистий архів Миколи Іванченка
8 травня, напередодні дня народження Миколи, Марина востаннє виходила на зв'язок:
"Вона мене підбадьорила, казала, що в неї для мене є подарунок. Ми з нею пів дня спілкувались. І все…"
Микола Іванченко з Мариною Алексюк. Особистий архів Миколи Іванченка
За 8 днів Миколі зателефонували й повідомили трагічну звістку. Марині було 43 роки:
"Сказали, що Марина загинула 8 травня на комбінаті "Азовсталь". Сказали, що туди прилетіла тритонна бомба. Там була дуже велика пожежа, що двері бункера, де вони були, прикипіли до несучих конструкцій. Я сподіваюся, що вона загинула не в муках".
Марина Алексюк. Особистий архів Миколи Іванченка
Микола не став приховувати від дітей смерть матері та розповів все, як було:
"Я вирішив сказати дівчатам правду, не створюючи ілюзії, що їхня мама жива. У мене спочатку була думка, щоб написати їм від імені мами, але я зрозумів, що коли всі повернуться з полону, а мами не буде, вони запитають: "А з ким ми переписувались? Чому ти нам брехав, дядя Коля?" Я сказав правду. У них була істерика, командир дав мені добу, щоб я міг побути з ними".
Микола Іванченко з доньками коханої. Особистий архів Миколи Іванченка
Спочатку діти Марини та Микола жили в Запоріжжі, де чоловік оформив на них опіку (біологічний батько дівчат залишився в окупації), а потім переїхали на Київщину:
"На початку 2023 року ми прийняли рішення виїхати із Запоріжжя через загрозу, пов'язану з Енергодарською АЕС. Навіть якщо вибух не дістане, забруднення, може бути небезпечним. У квітні, отримавши виплату за дружину, ми переїхали у Бровари, де я дітям за ці гроші придбав квартиру", – розповів Микола.
Нині Олені 16 років, а Олександрі – 13. Дівчата навчаються в школі, мають друзів, хобі, планують майбутнє, але постійно згадують маму. Микола каже: найдорожчу людину дітям ніхто ніколи не зможе замінити, але він намагається забезпечити їх усім, що треба для безтурботного життя:
«Діти для мене – промінчики сонця, якого вже в мене немає. Вони зі мною назавжди». Микола Іванченко
