На Великдень навіть найбідніші люди готували вишукану їжу для освячення
Великдень був одним з найголовніших православних свят і у стародавні часи. Козаки до Великодня готувалися заздалегідь. А як саме готувалися до Великодня — розповідаємо сьогодні, за матеріалом «Гетьманату».
Читайте також: Чому Дурна скеля, розташована у заповіднику «Хортиця», має таку назву — подробиці
Козаки були релігійними людьми, а тому до свята готувалися заздалегідь. Вони дотримувалися Великого Посту, готувалися до літургії та причастя. На Великдень усі козаки збиралися в церкві на богослужіння, а ті, хто не вміщався у храм, влаштовувались поруч та організовували «гоніння смерті».
Для цього багаття вважалося за добру прикмету «поцупити у жида-шинкаря діжку або колесо від старого воза» – щоб було чим розпалити вогнище. Також для цього вогню різали суху вербу чи деревину дуба — вважалося, що в сухому дереві ховається нечиста сила.
Вогонь у багатті підтримували цілу ніч протягом служби в церкві, а робили його таким великим, щоб вогнище було видно на все селище. Припинялося це лише тоді, коли священник виголошував народові «Христос Воскрес».
У Великдень, кожен хотів смикнути за мотузок і вдарити у церковні дзвони, вірячи, що це приносить щастя та достаток родині. Тому всі навипередки рвалися на дзвіницю, щоб бити у дзвони. Тому на Великдень дзвони лунали у містечках та селах цілий день.
Освячували наші пращури так само як і ми зараз, проте подекуди їжу для освячення привозили цілими возами. Не було жодного господаря, який би до Великодня не мав із собою печене порося, ковбасу, паски та принаймні декількох крашених яєць.
А ось на Великодньому столі заможного козака можна було знайти майже все — від пасок, сала та запеченого ягняти до яєць, сметани та печінкової ковбаси. Ну і звісно ж про випивку не забували, обов’язковим елементом столу було декілька видів різних настоянок та горілок — медовухи, хріновухи, слив’янки та малинівки. Господині ретельно дотримувались традицій, тому стіл відрізнявся вишуканою різноманітністю їжі та випивки.
Ми також писали про історію Дніпровських порогів, яку розповів науковець із Національного заповідника «Хортиця» Олег Власов.
