Попри війну, українські металургійні компанії впроваджують екотехнології, скорочують викиди і будують власні сонячні станції — без державної підтримки
Попри бойові дії, постійні обстріли критичної інфраструктури та серйозні проблеми з логістикою, вітчизняні металургійні компанії не зупиняють роботу над скороченням викидів і підвищенням екологічності виробництва. Навіть у складних умовах війни вони намагаються модернізуватись і впроваджувати екотехнології, хоча й змушені робити це самотужки — без державної фінансової підтримки.
ЕкоПолітика розповідає, як за понад три роки повномасштабного вторгнення змінилась ситуація з декарбонізацією в українській металургії.
Для розуміння темпів прогресу важливо врахувати один ключовий момент: українські підприємства змушені інвестувати у “зелену” трансформацію виключно з власних коштів. Тим часом у Євросоюзі промислова декарбонізація підтримується низкою масштабних програм — Фондом справедливого переходу, Інноваційним фондом, механізмами держдопомоги, грантами та пільговим кредитуванням. Такий підхід дозволяє європейським виробникам не лише прискорювати впровадження екологічних технологій, а й утримувати позиції на глобальному ринку в умовах посилення вимог, зокрема в межах CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism).
Яких результатів досягли українські металурги за цей час?
Приклад “Інтерпайпу”
У травні 2024 року компанія, що спеціалізується на виробництві сталевих труб і залізничної продукції, оприлюднила стратегію власного переходу до вуглецево нейтрального виробництва — “Шлях декарбонізації”. За інформацією з документа, за період з 2010 року “Інтерпайпу” вдалося скоротити питомі викиди CO₂ на 61% у виробництві 1 тонни безшовних труб і на 46% — у виробництві залізничної продукції.
Такі результати стали можливими завдяки радикальній модернізації виробництва. Ще у 2012 році компанія запустила збудований з нуля електросталеплавильний комплекс “Інтерпайп Сталь”, інвестувавши у проєкт та пов’язані виробництва близько $1 млрд. У компанії наголошують, що це — найбільша екологічна інвестиція в історії незалежної України у промисловості.
До 2024 року частка електроенергії з відновлюваних джерел досягла 28% у загальному енергоспоживанні компанії, тоді як у 2010 році цей показник становив лише 7%. Якщо врахувати також атомну генерацію, загальна частка вуглецево-нейтральної енергії минулого року сягнула 64%.
Як зазначає компанія, такі темпи скорочення викидів відповідають цілям Європейського зеленого курсу (Green Deal) на 2030 рік, де орієнтир — мінус 55% парникових газів.
За словами Владислава Варнавського, який відповідає в “Інтерпайпі” за екологію та промислову безпеку, компанія планує до 2030 року ще більше скоротити викиди — на 26% у виробництві труб і на 25% у виробництві залізничної продукції (у порівнянні з 2023 роком).
Для досягнення цих цілей передбачено кілька стратегічних напрямків: запуск нових інвестиційних проєктів у трубному та залізничному напрямках, підвищення енергоефективності, збільшення частки “зеленої” та атомної енергетики у загальному споживанні, а також — поступовий перехід на постачальників із низьким вуглецевим слідом.
Дніпровський металургійний завод (ДМЗ)
14 травня ДМЗ оприлюднив комплексний план переходу до екологічно сталого виробництва в рамках європейського Green Deal. Програма охоплює кілька ключових етапів: повна ліквідація коксохімічного виробництва, запуск електросталеплавильного комплексу (ЕСПК) і масштабне впровадження відновлюваної енергетики.
За словами генерального директора ДМЗ Віталія Баша, напередодні, 13 травня, завод зупинив роботу коксохімічного майданчика. Саме на цій ділянці планується збудувати сучасну сонячну електростанцію (СЕС). Інвестиції в проєкт оцінюють у близько $15 мільйонів.
Передбачається, що нова СЕС займе площу близько 40 гектарів і забезпечить річну генерацію на рівні 40 ГВт·год, при встановленій потужності панелей 30 МВт. Встановлюватимуть двосторонні фотоелектричні панелі, здатні перетворювати як пряме сонячне світло, так і відбите від ґрунту.
Крім того, завод розглядає варіанти модернізації прокатного цеху №2 (стан 550) і не виключає можливості впровадження інших джерел “зеленої” енергії. У ДМЗ переконані, що сукупність заходів — запуск ЕСПК, СЕС і оновлення обладнання — дозволить виробляти продукцію, яка відповідатиме європейським екологічним вимогам, включно з регламентом CBAM.
Метінвест
Група компаній “Метінвест” розробляє довгостроковий план поетапного виведення з експлуатації доменних печей і переходу на електродугові печі, що значно зменшить вуглецеві викиди і наблизить виробництво до європейських стандартів сталості.
Протягом 2022–2023 років група витратила $330 млн на екологічні заходи, з яких $107 млн — це капітальні інвестиції. У 2023 році прямі викиди CO₂ (Scope 1) скоротилися на 19% і склали 5,4 млн тонн, а непрямі (Scope 2) — на 7%, до 1,3 млн тонн. Інтенсивність прямих викидів на кожну тонну сталі знизилась на 6% — до 2,3 тонни.
Такого результату вдалося досягти, зокрема, за рахунок покращення енергобалансу на доменних печах “Каметсталі”. Компанія також провела модернізацію коксових батарей, посилила контроль за викидами на підприємствах і вжила природоохоронні заходи на Інгулецькому ГЗК — включно зі стабілізацією поверхні хвостосховищ і зменшенням впливу вибухових робіт.
“Метінвест” заявляє про намір інвестувати $18,1 млн у сонячні електростанції загальною потужністю 37 МВт. Установки планують розмістити на Центральному ГЗК і “Каметсталі”. Очікувана економія на електроенергії — близько $4,9 млн на рік.
Операційний директор “Метінвесту” Олександр Мироненко підкреслив, що сонячна генерація — важлива, але не визначальна для зниження вуглецевого сліду: справжній ефект можливий лише після переходу на електрометалургію. За його словами, нині компанія вже використовує до 70% “зеленої” енергії — переважно завдяки збільшенню частки атомної генерації після руйнування ТЕС через російські атаки. Але щоб відповідати вимогам CBAM і стандартам ЄС, потрібна глибока технічна модернізація.
Мироненко запропонував відтермінувати зобов’язання щодо впровадження CBAM для України на 3–5 років через воєнні обставини. Перехід на електрометалургію, за оцінками “Метінвесту”, потребує близько $8 млрд і триватиме 7–8 років. Старт такого переходу можливий лише після завершення бойових дій.
Ось повністю переформульована третя частина статті без копіпасту, з точним збереженням змісту:
ArcelorMittal Кривий Ріг
Попри зміну пріоритетів через війну, компанія ArcelorMittal Кривий Ріг не відмовилася від курсу на зниження шкідливих викидів і трансформацію виробництва. У 2022 році підприємство зупинило дві найстаріші коксові батареї (№1 і №2), що дозволило зменшити викиди від коксохімічного виробництва на 37%. Того ж року на конвертерному виробництві було впроваджено нові установки очищення газів, завдяки чому загальні обсяги шкідливих викидів зменшилися на 35 тисяч тонн на рік.
Наступні роки компанія продовжила екологічні кроки: у 2023-му остаточно зупинила агломераційний цех металургійного виробництва, що дало змогу скоротити ще 30 тисяч тонн забруднень щороку. У 2024 році виведено з експлуатації доменну піч ДП-7, завдяки чому в атмосферу більше не потраплятиме майже 11 тисяч тонн шкідливих речовин щорічно.
Після завершення активної фази війни компанія планує залучити міжнародних партнерів для реалізації великих проєктів у сфері декарбонізації. Глобальна група ArcelorMittal поставила собі за мету зменшити викиди CO₂ на 35% у Європі до 2030 року та досягти повної вуглецевої нейтральності до 2050-го.
Для цього компанія розглядає два технологічні шляхи. Перший — концепція Smart Carbon, що передбачає використання біомаси або агровідходів як альтернативи традиційному вугіллю у доменних печах. Такі матеріали природно виділяють вуглекислий газ під час розкладу, тому їх застосування не погіршує загальний баланс викидів.
Другий шлях — виробництво сталі за допомогою електродугових печей із використанням брухту або заліза прямого відновлення (DRI). При цьому в ArcelorMittal частково замінили природний газ у процесі DRI на водень, що наближає підприємство до безвуглецевого виробництва сталі.
Ferrexpo
Гірничодобувна компанія Ferrexpo поставила за мету досягнення нульового рівня викидів CO₂ до 2050 року. Для цього вона планує інвестувати 3,3 мільярда доларів у модернізацію своїх виробничих процесів — відповідна сума була вказана у «Звіті про зміну клімату», опублікованому в грудні 2022 року. Близько двох третин від загального обсягу інвестицій передбачено на розвиток і зберігання відновлюваної енергії.
У 2023 році компанія вже досягла значного прогресу, зменшивши вуглецеву інтенсивність виробництва окатків (Scope 1 + 2) на 32% порівняно з 2019 роком. Наступна ціль — знизити цей показник на 50% до 2030 року. До 2050-го Ferrexpo планує повністю усунути викиди за вказаними категоріями.
Ключові проєкти, що мають забезпечити основну частину скорочення викидів, включають:
● перехід на біопаливо в процесі огрудкування;
● відмову від викопного палива;
● електрифікацію гірничого транспорту й обладнання;
● запровадження барж на водневому пальному.
Згідно з внутрішніми оцінками, ці заходи повинні забезпечити до 90% скорочення викидів. При цьому три з них (біопаливо, електрифікація, відмова від викопного палива) забезпечують 82% цього ефекту. Найбільш дієвим кроком компанія вважає використання біопалива при виробництві окатків, що потребує інвестицій у постачання пального та адаптацію виробничих процесів. Найпростішим для реалізації називають електрифікацію техніки — Ferrexpo вже працює над пошуком відповідних постачальників і створенням зарядної інфраструктури.
