Що цікавого відбулось у Запоріжжі в січні
Запоріжжя має славетну історію. Сьогодні розповімо вам про кілька подій, які відбулись у січні різних років у місті. Запорізький краєзнавець Роман Акбаш зібрав цікаві події.
Читайте також: Популярне місце серед туристів та менонітів — як у Запоріжжі 100 років тому виглядала скеля на березі Дніпра
Тож у січні в різні роки в нашому місті трапилися наступні події:
1920 рік — на 82-му році життя пішов у засвіти без перебільшення видатний наш земляк Абрахам Коп. Помер він там де народився й прожив все життя – у селищі Хортиця (зараз – Верхня Хортиця, частина міста Запоріжжя). Причиною смерті став тиф, який лютував того часу в нашому краї. На початку XX століття до імперії Копа належали чотири заводи – «громадных», як писав у 1910 році путівник по одній з промислових виставок. Ці підприємства працювали в Хортиці Айнлаге-Кічкасі та Шенвізе (все – територія сучасного Запоріжжя). До речі, два (а фактично навіть три – з територією завода «Коп та Гелькер» у Шенвізе) з цих підприємств існують і сьогодні. Це – Запорізький кабельний завод на Верхній Хортиці та «Автозаз» (останній поглинув два заводи Копа).
1942 — в січні 1942 року газета «Нове Запоріжжя» повідомляє про відновлення навчання у школі глухонімих. Про цей навчальний заклад журналісти тоді пишуть так: «Школа глухонімих у м.Запоріжжі існує з 1903 року. Спочатку це була добре організована та матеріально забезпечена школа. За часів влади більшовиків вона підупала, а під час їх втечі була розграбована і припинила своє існування. Збереглося лише здорове ядро педагогів, які доклали великих зусиль, аби поновити школу».
Унікальна школа-хутір глухонімих дійсно була відкрита у 1903 році. Тоді місце її розташування було поруч з Олександрівськом, зараз – територія сучасного Шевченківського району міста (вулиця Героїв 55 бригади та її околиці). Загальна територія – понад 32 гектари. Навчальний заклад мав власні електростанцію, водогін, систему центрального опалення, лікарню, аптеку, пекарню, пральню, лазню, церкву (зі служіннями з сурдоперекладом), гуртожиток, друкарню, дитячий садок, школу та завод сільськогосподарських машин. На своєму старому місці (на вулиці Уральській, зараз – Героїв 55 бригади) навчальний заклад для глухонімих дітей діяв до кінця 1970-х років. У 1980 році ділянка, де знаходилася школа, разом з будівлями була надана відділу плазменної технології Інституту електрозварювання ім. Патона.
116 років тому — 24 січня 1908 року — до Олександрівської міської думи надійшло клопотання від випускниці Вищих жіночих курсів Тетяни Георгіївна Павленко. Вона прохала дозволу на відкриття у місті другої жіночої гімназії, цього разу – приватної. Навчальний заклад відкрився у вже 1 вересня того ж року. Спочатку гімназія «квартирувала» у будівлі Олександрівського комерційного училища. Трохи згодом переїхала до нового прибуткового будинку Лейби Певзнера (архітектор наш, місцевий – Григорій Кацин). «На розі Базарної та Миколаївської», — так про місце розташування Олександрівської жіночої гімназії, «учрежденной Т.Г. Павленко», повідомляв «Адрес-календарь Екатеринославской губернии». Цей будинок і зараз на місці – на розі Базарної та Святого Миколая.
Зазвичай в Олександрівську цей навчальний заклад називали за прізвищем його начальниці – «Гімназія Павленко». Станом на 1916 рік тут навчалися майже 700 дівчат.
Колишня гімназія Павленко в грудні 1920 року була перетворена в радянську трудову семирічну школу ім. Паризької Комуни. Згодом вона отримала 8-й номер. До речі, тут навчався перший олімпійський чемпіон Запоріжжя Яків Пункін. Під час Другої світової війни колишній будинок Певзнера був спалений. Після відбудови роботу школи в ньому не відновили.
Раніше ми розповідали, як на Дніпровських Порогах 200 років тому ловили осетрів.
