Дмитро Шемета пройшов шлях від солдата до Героя України, воюючи на найгарячіших напрямках фронту
У черговому випуску проєкту Міністерства внутрішніх справ «Герої» представлена історія Дмитра Шемети — старшого лейтенанта та командира роти 23 окремої бригади охорони громадського порядку НГУ «Хортиця», який отримав звання Героя України. Історію розповіли на сторінці 23 окремої бригади ОГП «Хортиця» НГУ у фейсбуці.
Запорізький воїн перебуває в лавах збройних сил з початку повномасштабного російського вторгнення. За цей період він здолав складний шлях від рядового добровольця до офіцера та командира.
Дмитро брав участь у бойових діях на найгарячіших ділянках фронту — Донецькому та Запорізькому напрямках.
Читайте також: Ампутація кухонним ножем під завалами — військовий хірург на Запоріжжі врятував життя побратиму в екстремальних умовах
Найвідповідальніше завдання офіцер виконував у квітні минулого року. Тоді він разом із бойовим товаришем понад 18 діб тримав оборону стратегічно важливої позиції.
Протягом цього періоду воїни постійно відбивали ворожі атаки, перебуваючи в оточенні та під інтенсивним обстрілом.
Місією двох гвардійців була зміна товаришів у населеному пункті Старомайорське на Донецькому напрямку. Дорога протяжністю близько п’яти кілометрів зайняла два дні через необхідність постійно ховатися від ворога.
«Дійшли і хлопці вийшли, і ми там застрягли «, — розповідає Дмитро про початок складного періоду.
Коли основні сили відійшли, позиція виявилася майже повністю відрізаною від українських підрозділів. Упродовж 18 діб два бійці самостійно стримували натиск противника, відбиваючи один штурм за іншим.
Незважаючи на складні умови, військові зуміли передати командуванню важливу розвідувальну інформацію. Вони повідомили точні координати скупчення ворожих сил, що дозволило українській артилерії завдати ефективного удару по цілях.
Також на вісімнадцяту добу оборони прийшло рішення про відхід на більш безпечну позицію. Це виявилося правильним кроком — попереднє місце незабаром було повністю оточене росіянами.
Вихід із небезпечної зони став драматичним моментом для обох воїнів. Близько п’ятої ранку, коли вони рухалися в антидронових плащах, противник почав скидати вибухівку з безпілотників.
Спочатку осколками поранило побратима Дмитра, згодом — і його самого.
«Я його накрив плащем та ми майже дійшли до населеного пункту «, — згадує офіцер про допомогу товаришу.
Дмитро допоміг пораненому побратиму дістатися майже до безпечного місця, коли отримав додаткове поранення від другого скиду.
Попри осколкові поранення ніг, він самостійно дістався до евакуаційної точки, звідки військовим транспортом його та товариша вивезли в безпечне місце.
Відновлення зайняло тривалий час. Перші 21 день Дмитро провів у госпіталі, потім отримав відпустку та пройшов двотижневу реабілітацію у спеціалізованому закладі НГУ. Загалом лікування тривало півтора місяця, після чого офіцер повернувся до стройової служби.
Мотивацією для запорізького військового служать рідні люди та любов до рідного краю.
«Тут мої близькі, рідні, я ж запорізький, вся моя родина в Запоріжжі «, — пояснює Дмитро свою позицію.
Отже, для офіцера Запоріжжя — це не лише рідна домівка, а й символічне місце. Він підкреслює, що місто є столицею козацтва та уособленням свободи, тому його варто захищати.
Раніше ми писали, як 39-й полк тримає небо над Запоріжжям.
