Як Старе місто оживає під час екскурсії
Продовжуємо прогулянку Запоріжжям разом із Музеєм архітектури та істориком Михайлом Мордовським.
У першій частині ми вже розповідали про маршрут екскурсії Старим містом — від колишнього кладовища Олександрівська до прибуткових будинків, першої електростанції та будівель, пов’язаних із масштабними проєктами ХХ століття.
У другій — про Площу Свободи, Січових стрільців у Запоріжжі та Народний дім.
У третій — про прибуткові будинки Лещинського і Ланшина.
Тепер рухаємося далі — у бік Покровського собору.
Синагога кравців: правила імперії і життя громади
Однією із зупинок стає синагога кравців — вона розташована неподалік площі Свободи, якщо йти в напрямку театру Магара.
Михайло Мордовськой пояснює, що поява таких споруд у часи Російської імперії була суворо регламентована. Існували й просторові обмеження.
«Синагоги і будь-які інші громадські заклади юдейської общини були чітко обмежені правилами. Їх не можна було будувати де заманеться. Наприклад, синагогу дозволяли зводити лише там, де проживало понад 80 родин єврейської громади. Якщо менше — будували молитовний будинок, але і для нього потрібно було щонайменше 30 родин. Якщо менше 30 — не можна було навіть цього.
Синагоги не мали будувати ближче ніж за 100 сажнів до православного храму — це приблизно 215–220 метрів».
Найближчий храм тут — Покровський, тому дистанцію витримували.
Назва будівлі також має практичне пояснення:
«Її називають синагогою кравців, бо вона була орієнтована на ремісників, які працювали поруч. Проіснувала вона як синагога до радянського часу, потім її націоналізували, заборонили тут збиратися представникам громади. Тут були різні радянські установи. І лише у 90-х роках її повернули єврейській громаді».
Будинок із баштою: житло для робітників і «морський» фасад
Навпроти, на перехресті, — будинок із баштою, який одразу привертає увагу деталями фасаду.
«Це копія того, що побудували на проспекті Металургів. Будівлю звели спеціально для робітників судноремонтного заводу, який знаходився нижче, у гавані Кривої бухти. Там ремонтували баржі, катери, човни», — розповів Михайло Мордовськой.
Саме тому фасад має відповідні деталі. Якщо придивитися, можна побачити морську тематику — якорі, вітрильники. Це — не просто «випадково» і «для краси».
Подібні будинки були частиною поширеної практики того часу:
«Була традиція, що кожен завод будував житло для своїх працівників. І тут мешкали саме родини людей, які працювали на цьому підприємстві», — каже історик.
Покровський собор: зруйнований, відновлений і знову пошкоджений
Далі маршрут веде повз театр Магара до Покровського собору, який досі лишається однією з візитівок Запоріжжя.
Колись на цьому місці була невелика дерев’яна церква — типова для Півдня України. Коли збудували новий мурований храм, стару церкву розібрали.
Свого часу храм був зачинений радянською владою та зруйнований напередодні Другої світової війни. Але саме за його зразком у 1993 році почали будувати сучасний кафедральний Свято-Покровський собор.
«Покровський собор був одним із найбільших на території Південної України. Його побудували у 1886 році, а у 1936-му — знищили. Те, що ми бачимо зараз, — це реконструкція. Вона почалася у 1993 році і тривала близько 10 років. Тобто сучасний собор — це така варіація того, як він виглядав колись.
Цікаво, що на цьому місці було кладовище часів Другої світової війни, тут ховали німецьких військових. Під час реконструкції було виявлено понад 40 тіл військовослужбовців, вони були передані Німеччині. Тоді ж були знайдені могили священників, — розповів Михайло Мордовськой.
Сучасна історія також залишила свій слід. Під час війни храм постраждав через прильоти поруч — вибило вікна, пошкодило оздоблення. Зараз частину відновлюють, деякі вікна закриті листами ОСБ.
Будинок Захар’їна: «одеський» стиль і понад сто років пошти
Поруч із собором — прибутковий будинок Захар’їна, який свого часу був міським головою Олександрівська. Це одна з найстаріших і найцікавіших кам’яних будівель, що збереглися в Запоріжжі до наших часів.
«Родина Захар’їних відома в місті ще з XVIII століття і довгий час впливала на місцеве самоврядування. Будинок зводили як інвестицію. У 1866 році його побудували як прибутковий — для здачі в оренду. Спочатку він був одноповерховим, але згодом добудували другий поверх, щоб збільшити прибуток», — розповів Михайло Мордовськой.
Будинок цікавий не тільки своїм віком, а й архітектурним стилем.
«Він нагадує будинки старої Одеси — такий південний стиль із елементами історизму, навіть неоренесансу. У Запоріжжі таких будівель дуже мало. Тут більше або еклектика, або цегляний стиль. А це — такий шматочок Південної Пальміри», — каже історик.
Із цією будівлею пов’язана й історія міського зв’язку.
«З XIX століття тут працювали пошта і телеграф. І фактично до 2000-х років ця функція зберігалася — тут було відділення “Укрпошти”. Тобто понад сто років пошта працювала в одному місці».
Під землею історії: торговельні ряди під склом
У сквері біля Покровського собору можна побачити ще один несподіваний елемент — залишки старих торговельних рядів, накриті склом. Їх виявили під час реконструкції скверу в 2019 році.
«Це — торговельні ряди вздовж Соборного проспекту і Поштової вулиці. Там були і одноповерхові, і двоповерхові лавки. Кожна секція мала свій вхід — це були окремі магазини, ще й із підвалами.
Під час реконструкції скверу у 2019 році одну з таких підвальних частин розкопали. Це підвал лавки Геншафта — власника цієї крамниці. Тут зберігали товар. Ми бачимо автентичні сходи, підлогу, стіни. А зверху було ще два поверхи магазину.
Це була крайня лавка біля собору, дуже вигідне місце. Люди приходили на службу, а потім заходили сюди — купували щось. І далі ряди тягнулися аж до Базарної площі», — розказує Михайло Мордовськой.
Між минулим і теперішнім
Усе, про що ми розповідаємо в цій серії, — лише маленький шматочок тієї великої історії, яку можна почути й відчути на екскурсії.
Жоден текст і світлини не передадуть цього відчуття, коли ти йдеш тими самими вулицями, де колись ходили Мінаєви, Захар’їни, Січові стрільці…
Коли дивишся на будівлі і знакові місця — ніби одночасно перебуваєш і в сьогоденні, і десь там, у минулому. Це трохи схоже на машину часу, яку складно пояснити словами.
І, мабуть, найкраще, що можна зробити — це дозволити собі прожити цей досвід особисто, вирушивши на таку екскурсію.
Зазначимо, що екскурсії, які організує Музей архітектури Запоріжжя і департамент культури і туризму Запорізької міської ради, безкоштовні.
Інформація про них з’являється на сторінках музею у соцмережах, тільки треба встигнути зареєструватись — кількість місць обмежена, а охочих багато.
Фото авторки
