Історія однієї запорізької будівлі
25 вересня 1896 року в Олександрівську відкривається дитячий притулок. Історію цього закладу розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш.
Читайте також: Стала повноцінним навчальним закладом — як 104 роки тому з’явилася одна з найвідоміших гімназій Запоріжжя
У 1896 році в місті відкривають перший «дитячий будинок». Тоді такий виховний заклад називали ще «дитячим притулком». Той що був у Олександрівську – суто для дівчат. Наприклад, у 1901 році тут перебувало 54 вихованки віком від 7 до 17 років – сироти, напівсироти та незаконнонароджені.
Навчаються вони за курсом однокласної сільської школи – тобто серед предметів: читання, письмо, проста арифметика, спів, Закон Божий, а також рукоділля. У притулку вчать шити, в’язати панчохи та працювати на ткацьких верстатах.
Побудований притулок у міському кварталі №73, неподалік від Пилипівської церкви, на кошти міста та чисельних благодійників. В Опікунській раді закладу тоді були 37 авторитетних та заможних членів та членкінь.
А от опікункою притулку була обрана графиня Віра Петрівна Канкріна. Вона ж – головний ініціатор створення притулку та його найбільший меценат. Заклад навіть згодом буде названий на її честь — імені графині Канкріної.
До речі, в 1902 році Віра Канкріна стане першою в історії почесною громадянкою міста. За це одноголосно проголосують гласні міської думи.
А ось сам притулок пережив в минулому столітті досить кардинальну трансформацію. У 1920 році його реорганізують у так званий «Дом больного ребенка». А ще за три роки приміщення притулку віддадуть під «ДОПР» – « Дом общественных принудительных работ». Простими словами – під тюрму. Вона й досі тут, вже 100 років. Колишня головна будівля дитячого притулку зараз є частиною слідчого ізолятора на Першій Ливарній вулиці (екс-Червоногвардійська).
Раніше ми розповідали, як наприкінці 20 століття відзначали річницю створення запорізького козацтва.
