«Ігрок» з Енергодара: від навідника «Гіацинта» до сержанта на передку
Мешканець Енергодара з позивним «Ігрок» — стрілець і навідник гармати «Гіацинт» — розповів про опір під час російського захоплення міста та подальшу службу на фронті.
Історією бійця поділилися на сторінці 110-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ «Хортиця».
«До 3-го батальйону долучився з Божою допомогою. Місяць в окупації, двічі цілував Василівку і вертався. Потім — пощастило», — згадує він.
Читайте також: Сховався у ванні серед руїн і продовжив бій — боєць 128 бригади розповів про складну місію на Запоріжжі
Під Оріховом «Ігроку» вручили СПГ-9.
«Бо я міг будь-яку гармату навести. І зі СПГ-9 працював в АТО, коли був у піхоті ще. Нічого складного — щоби бити по росіянах. Легко і просто натискаєш, щоб воно полетіло. А там в трубу гляну, якщо пряме наведення.
Були два літуна: один корегувальник, один пілот. Виїжджали о п’ятій ранку на полювання. Перша бойова стрільба — п’ять орків. Пряме влучання з першого патрона. Це ефективно. Поки не влучив у вікно п’ятиповерхівки в Нестерянці — не заспокоївся. Літуни звідти злітали, і я у вікно поклав 73 мм міну», — розповідає боєць.
Улітку 2023 року, під час контрнаступу, «Ігрок» був старшим стрільцем:
«Було не до СПГ, бо ми вривалися в посадки, займали оборону, копали все з нуля, в основному вже окопні бої. Перерізали з Приютного підхід, як могли. Вже було неприємно. ФПВ-шечки почали ворожі літати з такими трубами, набиті шариками і пластидом.
Позиція була наша в 9-й посадці. Я вривався та її відбивав. Взяли полонених, трофеї — ДШК, ПКМ. Я був у першій четвірці. Якщо ми проходимо квадрат один, то на цьому квадраті залишається штурмова група, чекає піхоту, поки їх замінять, закріпляються, тримають оборону. Все просто. Пірнаємо в окоп, заходимо в поворот і нам просто в очі потрапляє ворог.
Я рвонув назад побратима, який був попереду. Було спільне рішення — знешкодити їх гранатами. Американськими М67. Такі прикольні. Секунди — і вона під ногами орка, який стоїть та дивиться на неї. Бабах! Двоє здалися самі. Ми їх передали нашим», — ділиться він.
На Харківщині «Ігрок» став командиром відділення в РВП. Нині він — сержант, командир взводу 3-го батальйону.
«На ЛБЗ треба думати наперед: грамотно розподіляти особовий склад по позиціях — кулеметники, гранатометники, протитанкісти — щоби їхні сектори стрільби закривали простір попереду. Не скупчувати в одному місці», — каже «Ігрок».
В особистому житті має двох дітей:
«Діти завжди будуть для тебе малі, скільки б не було років. Пів життя їх я воюю. Уже сьомий рік іде. Наше завдання — стримати окупантів. Заради родини, заради країни. На тому і стоїмо».
Раніше ми розповідали про бійця Запорізької окремої бригади ТрО, який відбивав штурми цілий місяць і разом з побратимами утримував позиції на Харківщині.
