Стан протектора визначає зчеплення шин із дорогою та стабільність автомобіля під час маневрування й гальмування. Коли глибина протектора зменшується до 1,6 мм, гальмівний шлях зростає на 20–30 %. Нерівномірне стирання підвищує опір коченню, змушуючи двигун витрачати на 3–5 % більше палива — ця різниця накопичується протягом усього строку служби шин.
Основні фактори, що спричиняють нерівномірне стирання протектора
Нерівномірний знос протектора на задній осі розвивається через технічні несправності та порушення умов експлуатації. Від того, у якому стані підшипник задньої ступиці, залежить характер контакту колеса з дорожнім покриттям, оскільки люфт понад 0,1 мм створює радіальне биття під час обертання. Це призводить до плямистого зносу з потертостями через кожні 15–20 см окружності протектора. Тиск у шинах нижче рекомендованого виробником на 0,5 бара змінює пляму контакту з дорогою та спричиняє підвищене стирання бокових доріжок протектора.
Порушення геометрії установки коліс проявляється через односторонній знос внутрішньої або зовнішньої доріжки. Відхилення кута розвалу понад 30 кутових хвилин від заводських параметрів створює нерівномірний розподіл навантаження на площу контакту. Амортизатори втрачають демпфувальні властивості після 80–100 тисяч кілометрів пробігу, що призводить до ривків підвіски при проїзді нерівностей. Розбалансованість коліс понад 20 грамів створює відцентрову силу, яка спричиняє вібрації та нерівномірне притирання гуми. Перевантаження задньої осі понад допустиму масу 200–300 кг концентрує навантаження на центральній частині протектора та прискорює його стирання на 25–40 %.
Як запобігти прискореному зносу та продовжити ресурс шин
Регулярна діагностика компонентів ходової частини допомагає підтримувати правильну геометрію коліс і рівномірний знос шин. Під час перевірки особливу увагу приділяють таким елементам, як важіль підвіски автомобіля, адже його стан безпосередньо впливає на стабільність руху та точність керування. Контроль тиску виконують кожні два тижні, балансування — після 10–15 тис. км пробігу або в разі появи вібрацій понад 80 км/год, а перевірку розвалу та сходження — двічі на рік.
Технічний огляд ходової частини передбачає:
- Діагностику стану підшипників ступиць з перевіркою люфту та температури нагріву.
- Контроль втулок та сайлентблоків важелів на наявність тріщин гумових елементів.
- Оцінку ефективності амортизаторів методом розгойдування кузова.
- Перевірку балансування коліс на стенді з корекцією дисбалансу.
Своєчасне виконання профілактичних заходів збільшує ресурс шин на 15–20 тисяч кілометрів та гарантує стабільну керованість автомобіля.
