Якорі XVIII століття з Хортиці покажуть на виставці у шведському місті на березі Балтійського моря
Частину старовинних якорів з колекції Національного заповідника «Хортиця» перевезли ‘у Швецію і зараз вони зберігаються у фондосховищі Морського музею Marinmuseum (SMMTF).
Читайте також: Краса навколо проспекту Соборного: німці випустили архітектурний путівник Запоріжжя
Морський музей знаходиться у місті Карлскруне, а його фондросховище — у містечку Неттраби.
Про це відомий запорізький гідроархеолог, завідувач відділу охорони пам’яток Національного заповідника «Хортиця» Дмитро Кобалія розповів у групі «Хортиця-Скуба» у фейсбуці.
«До Карлскруни прибула перша частина колекції якорів XVIII століття для майбутньої зимової виставки у Швеції. Наприкінці року планується доставити другу частину експонатів.
Відкриття виставки має одразу кілька позитивних аспектів: це і можливість привернути увагу до підводної культурної спадщини України, і збереження колекції в безпечних, невоєнних умовах, і налагодження тісних професійних контактів не лише у музейній сфері, а й в археології, реставрації та створенні музейних експозицій», — зазначив Дмитро Кобалія.
На сторінці самого Marinmuseum повідомили:
«Морський музей допомагає захищати культурну спадщину України. Коли війна загрожує людям та суспільству, культурна спадщина також ризикує бути втраченою. Морський музей у рамках міжнародного співробітництва допомагає зберігати культурні історичні об’єкти України доти, доки їх зможуть повернути, коли дозволять умови».
«Кілька разів увесь процес буквально опинявся на межі зриву»
Ми розповідали, що у Стокгольмі було підписано Меморандум про створення Центру підводних досліджень. Його підписали представники Запорізької обласної військової адміністрації та Національного заповідника «Хортиця» з української сторони, SMMTF — зі шведської, а також Міжнародного конгресу морських музеїв (ICMM).
До речі, через день після підписання Меморандуму, як привернув увагу Дмитро Кобалія, відбулася ще одна подія, яка залишилася майже непоміченою — це прибуття у Карлскруни частини колекції старовинних якорів.
«Доставка першої частини колекції потребувала трьох місяців напруженої роботи, переважно паперової. Відділ фондів Національного заповідника «Хортиця» доклав величезних зусиль і витратив чимало власних нервів.
Кілька разів увесь процес буквально опинявся на межі зриву. І це при тому, що всі сторони були зацікавлені в результаті, експонати були підготовлені, а Запорізька обласна військова адміністрація та ЮНЕСКО виділили на реалізацію проєкту кошти, за що їм велика подяка.
Зрештою, нам усе вдалося. Колекція вже перебуває у фондосховищі в маленькому містечку Неттраби», — розповів Дмитро Кобалія.
Про Морський музей
У Карлскруні з населенням близько 66 тисяч людей працює один із найкращих морських музеїв Швеції.
«В Україні такого музею немає взагалі, і я не впевнений, що найближчим часом він з’явиться. Тому українська експозиція тут — це не лише престиж, а й серйозний виклик», — зазначає Дмитро Кобалія.
Та поділився у фейсбуці враженнями:
«Особисто мене вразила велика кількість предметів XVII–XVIII століть, які збереглися у чудовому стані. На нашому острові подібні речі зазвичай мають уже не музейний, а радше археологічний вигляд».
Морський музей — одна з головних пам’яток Карлскруни, яку зазвичай відвідують туристи.
При вході до музею працює буфет, де приблизно за 16 доларів можна добре пообідати й випити чаю. Ціна фіксована, а от кількість з’їденого — ні. І, до того ж, усе дуже смачно.
Дмитро Кобалія розповів й таку цікавинку, що зовсім неподалік музею стоїть бронзова статуя Карла XI, який колись «ганявся» за Нільсом (з казки Сельми Лагерлеф «Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми»). А трохи далі, у старій церкві, на вас чекає ще цілком бадьорий старий Розенбом.
Читайте також: Відомий художник поділиться у Запоріжжі відчуттям життя у стані лімбо — ексклюзивне інтерв’ю
До речі, у місті Карлскруне, що на Балтійському морі, тимчасово живуть чудові художники із Запоріжжя Володимир Гуліч (він непризивного віку) та Настя Лойко, куди вони потрапили під час повномасштабної війни. Усе почалося з того, що вони робили у Морському музеї виставку українських художників. Так уперше попалили Карлскруну, а потім повернулись туди.
А до 25 липня у Запоріжжі можна подивитись виставку Володимира Гуліча і Насті Лойко «Форми присутності у стані лімбо«, яка передає відчуття українців у стані невизначеності. Також представлені портрети людей, які допомогли родині у Швеції. Виставка відкрита у галереї «Zaporizhzhia Biruchiy Art Centre» Центру сучасного мистецтва (просп. Соборний, 145), вхід безкоштовний.
Фото Дмитра Кобалії, Marinmuseum
