Слон у камуфляжі - у запорізькому музеї відкрили виставку, яку не можна пропустити (фото)

У Запоріжжі відкрили виставку абстрактного мистецтва «Транс-Арт 2025»

У Запорізькому обласному художньому музеї відкрили нову виставку, «Транс-Арт 2025». На презентації побували журналіст і фотограф zprz.city.

В музеї представлений абстрактний живопис Дмитра Ципунова та ілюстрації воєнного часу з життя кота на ім’я Капець Олександра Бришути (Запоріжжя). Більша частина експозиції — це картини Дмитра Ципунова, їх 85. Це його третя «персоналка» у художньому музеї.

Таку виставку дійсно не можна пропустити. Ми писали, чому варто піти у художній музей на цю виставку та що таке «Транс-Арт». Якщо коротко — по-перше, абстрактне мистецтво, тим паче такого високого рівня, в Запоріжжі показують нечасто. По-друге, творчість Дмитра Ципунова — це, можна сказати, певна епоха в історії запорізького мистецтва, пов’язана, з відкриттям в кінці 1980-х — на початку 1990-х раніше забороненого сучасного мистецтва, зі становленням модернізму у місті.

А «Транс-Арт» — це група, заснована у 1989 році Дмитром Ципуновим та Володимиром Маковкіним.

Читайте також: Початок незалежності: з чого починалось сучасне мистецтво у Запоріжжі

Дмитро Ципунов — єдиний в Запоріжжі художник, який послідовно створює лише абстрактний живопис. Простір його робіт – це чиста безпредметність, світ абстрактних матерій, які не пов’язані з навколишнім світом, з реальністю. Тому митець дає їм абстрактні, не асоціативні назви.

У живопису Ципунов вирішує композиційні завдання, куди накладається його емоційний стан. Тож, у глядачів є можливість зануритись у простір позитивних емоцій, свободи, медитації та хоча б ненадовго відволіктись від складного сьогодення.

Тож, поспілкуємось с художником — Дмитро Ципунов дав zprz.city ексклюзивне інтерв’ю.

«Усім говорю, що я трансформатор»

— Дмитре, коли ви почали займатися мистецтвом?

— Ще у студентські часи, рік 1980-й.

— Але ви навчалися у Московському верстатоінструментальному інституті. Як ви полюбили мистецтво?

— Ходив у Москві на виставки, було цікаво. Захотілося малювати! В інституті з моєї ініціативи через інститутський клуб організували ізостудію, де викладала Марія Рубініна.

— Цікаво, на кого ви вивчилися в інституті й чи працювали за фахом?

— На інженера за спеціальністю «машинна технологія обробки металів тиском». Сім місяців працював на «Дніпроспецсталі».

— А у кого ви ще навчалися малювання?

— В Запоріжжі у Сергія Рибницького.

За великим рахунком, ми самі дивимося, читаємо та вчимося.

— Ви завжди малювали так, як зараз? У вас не було глечиків і тому подібного?

— У період навчання були й глечики, і пейзажі. І колись у Москві на вулиці ми продавали картини з букетиками, пейзажі й чого тільки не робили.

– А коли ви почали малювати абстрактні картини?

— Напевно, наприкінці 1980-х. З пам’ятних виставок, де я брав участь — Євген Сільський організував у нашому художньому музеї виставку «Авангард-89» (перша в історії міста виставка запорізького сучасного мистецтва. — Ред.). Там у нас була ціла стінка і частину своїх картин я підписав іменем Вови Маковкіна та його дружини, щоб не виглядало, що я в «Транс-Арті» один. Потім у Вови були й свої картини.

Ще до цього була виставка у цирку.

— Завжди вважала, що група «Транс-Арт» вперше виставлявся в «Авангарді-89».

– Так і є. У цирку ще не був «Транс-Арт», я брав участь у груповій виставці, яку також організував Євген Сільський. У мене навіть циркачі кілька робіт купили, цікаво було.

— Тобто ваша перша виставка була в цирку? — уточнюю і одночасно вже вигадую назву статті «Запорізький абстракціоніст починав з виставки у цирку», але ні.

— До цього ще була виставка із рок-клубом у ДК ЗАЗ. Там ми познайомилися із Сергієм Колосовим, який пізніше підтримав «Транс-Арт».

— В одному з попередніх інтерв’ю ви говорили, що на вашу творчість вплинув і політ у космос.

— Звісно, це був прикол.

— Чудово. А те, що вплинуло враження від картин Кандинського – правда?

— Так, і від картин нефігуративного мистецтва інших художників також. До речі, в Ермітажі бачив, що Кандинський висів на сходах. І ми ще потім сперечалися з Алевтиною Федорівною (Медведєва, головний хранитель художнього музею, а на відкритті виставки вона подарувала Дмитру троянди. – Ред.), коли робили новорічну виставку «Транс-Арту» у фоє музею на сходах, чи можна розвішувати картини на сходах. Я казав, а чому не можна, якщо Кандинський на сходах?

— Плюс до всього у багатьох ваших картин ще й цікава об’ємна фактура (тобто поверхня, що можна оцінити тільки в оригіналі, а не на фото). Що, наприклад, використано для картини «Зустрічний вітер»?

— Просто пляшкові пробки, прикручені з іншого боку саморізами. Хоча не просто пробки – від них ідуть дві тіні, намальовані. А якщо увімкнути світло, то з’явиться третя тінь – зустрічний вітер.

До речі, «Зустрічний вітер» — одна з кількох робіт виставки, які в музеї раніше не показував, вони були лише у галереї Баранника у 2013 році. Ми тільки-но відкрили мою виставку і тут почалася революція Гідності. І народ перестав ходити на виставку, бо всі припали до спостереження за процесом.

— Що вас надихає на створення картин?

— Усім говорю, що я трансформатор. Воно падає саме, це на рівні підсвідомості, а я лише роблю невеликі замальовки, ескізи і потім вибираю те, що мені зараз подобається, та розмальовую на великому полотні. Я до цього вже звик і роблю несвідомо, як дихаю.

— А ви завжди робите маленькі ескізи, а потім переводите їх у великий формат?

– Можна сказати завжди.

– Музика допомагає творити?

– Зараз я музику взагалі не слухаю, а раніше вона була тлом і заглушала випадкові вуличні звуки.

— Як змінилась ваша творчість після 24 лютого 2022 року?

— Я практично нічого намалювати не можу, досі. Декілька картин я написав, але це не таке відчуття, як раніше. Треба із себе щось вичавлювати. На виставці є п’ять моїх робіт, створених у 2022-2025 роки.

Тут кричати хочеться, все болить, а я квадратики складаю. Єдине, що в мене з’явився слоник у камуфляжі, написав його навесні чи на початку літа 2022 року.

— Розумію… Про слонів, точніше, про їхні умовні постаті — коли вони з’явилися на ваших картинах?

— У 2009 році. У мене був маленький ескіз. У великому форматі почав робити слонів на симпозіумі сучасного мистецтва «Бирючий», у якому я брав участь. Але тоді їх не доробив, забрав полотно із собою, а вдома розфарбував. І пішли слони.

— Вони щось символізують?

— На моїй виставці в художньому музеї 2020 року в рамочці була «Теорія суму»: «Коли я сумую вранці, а може, то я не сумую, а може просто поряд пробігла череда слонів».

Полюбити абстрактне мистецтво

— За що ви любите абстрактне мистецтво?

— Бо тут немає словесної основи. Наприклад, якщо ми розглядатимемо якусь «Бояриню Морозову», то спочатку пишеться сценарій — тут бояриня, тут ще щось. А в абстрактному мистецтві цього нема. Кожен глядач може тут придумати сам собі якесь пояснення та творити.

На мій погляд, для глядача це більш відкрите мистецтво, воно не прив’язане до якогось сценарію, я йому нічого не нав’язую. Тому запитувати «Що ви хотіли сказати цією картиною, Ципунов?» марно.

— Що порадите глядачам, які кажуть, що не розуміють абстрактне мистецтво – як його полюбити?

— Книжки читати.

— Ось ви одразу лякаєте людей книжками. Але абстрактне мистецтво для глядачів – це більше сфера чистих емоцій, аніж знань. Я, як мистецтвознавець, навпаки раджу в такій ситуації нічого спеціального не читати, а відключати мозок і неупереджено дивитися.

— Або слухати музику в собі.

Питання від інших журналістів

— Чи замовляють вам картини?

— Останнім часом ні. І я дуже мало спілкуюсь. В мене в телефоні список спілкувань 20.

З пресрелізу художнього музею:

«Живопис Дмитра Ципунова дуже по-різному хвилює глядача: раціональністю із явним впливом Казиміра Малевича (більшість «Композицій» і «Орнаментів»), вивільненням духовної енергії кольору, як в абстрактному експресіонізмі Василя Кандинського («Завжди», деякі «Маленькі композиції» та інші), кольоровими ритмами, що зачаровують, співзвучними із творами Піта Мондріана (Мої квадрати»). На виставці немає жодного твору з негативним емоційним впливом, що виразно характеризує вдачу митця».

В даному контексті я б ще згадала про періодичність узорів Мауріца Корнеліса Ешера. На що сам художник відповідає:

«Уявляєте, скільки я надивився за своє життя каталогів, виставок. І якщо щось трапляється, як у когось, то це не означає, що я роблю це усвідомлено».

…Взагалі на відкритті виставки «Транс-Арт 2025» наукові співробітники художнього музею хвалили роботи Дмитра Ципунова і взагалі високо оцінили його творчість.