Сім’я Потапенко з Запоріжкоксу: «Трудові династії – опора підприємства та запорука міцності на усі часи»

Сім’я Потапенко з Запоріжкоксу: «Трудові династії – опора підприємства та запорука міцності на усі часи»

Династії Метінвесту єднають цілі підприємства спільною історією, сімейними традиціями, цінностями відповідальної та професійної праці

Щорічно кращі виробничі родини Компанії відзначають нагородами, зокрема званням «Золота династія». Цьогоріч високу відзнаку отримала династія Потапенко-Івашуткіних з Запоріжкоксу.

Історія династії Потапенко-Івашуткіних з Запоріжкоксу розпочалася на Баглійському коксохімічному заводі (нині Южкокс). Засновник династії Євгеній Івашуткін у 1966 році працевлаштувався на підприємство електрослюсарем.

Читайте також: Спадковість поколінь: родина з Запоріжсталі отримала почесне звання «Золотої династії Метінвесту»

Після служби в армії повернувся на рідне підприємство, працював електромонтером з обслуговування електроустаткування.

Молодий спеціаліст бачив своє майбутнє у цій професії, тому здобув вищу освіту за спеціальністю «Автоматизація і комплексна механізація хіміко-технологічних процесів». В 1975 році Євгеній Івашуткін переведений на Запорізький коксохімічний завод (нині Запоріжкокс), майстром з ремонту електроустаткування коксового цеху. Протягом 36 років роботи на підприємстві пройшов трудовий шлях від електрослюсаря до головного енергетика підприємства.

Разом з чоловіком спочатку на Южкоксі зольщиком, а потім на Запоріжкоксі тунельником працювала його дружина –  Алла Івашуткіна. Загалом фахівчиня пропрацювала на підприємствах Компанії 11 років, зараз – на пенсії.

Родинні традиції тісно переплелися з традиціями професійними, тож не дивно, що діти сімейства пішли стопами батьків. Син — Костянтин Івашуткін працював на Запоріжкоксі чотири роки інженером автоматизованих систем управління технологічними процесами.

З 1993 року на Запоріжкоксі працює донька засновника династії – Оксана Потапенко, зараз на посаді провідної інженерки з проєктно-кошторисних робіт.

«Мене з дитинства дуже цікавило де працюють мої батьки, тому на Запорізькому коксохімічному заводі вперше я опинилася коли мені було 13 років. Пам’ятаю, що мене дуже вразив коксовий цех – ці високі коксові печі, величезне обладнання, що їх обслуговує», — згадує Оксана.

Фахівчиня набиралася досвіду, вчилася та вдосконалювалася, що дало свій результат.

«Працювала майже 9 років у відділі головного механіка інженером по підготовці ремонтів, потім перейшла у відділ інвестицій. Набувши досвіду я вирішила вивчитися на кошторисника, тепер працюю за цим фахом. Кошторисник займається складанням і перевіркою кошторисів на різні види робот, розрахунками вартості робіт, приймає участь у підготовці тендерної документації, взаємодіє з цехами, підрозділами. Робота важлива, від того й цікава», — говорить Оксана.

Чоловік Оксани Євгеній Потапенко – теж з заводської династії, запоріжсталівців. Його мати – Любов Миколаївна одразу після закінчення школи прийшла на Запоріжсталь у 1967 році. Отримала фах кранового машиніста, працювала в цеху гарячої прокатки до 1977року, потім –  фрезерувальником у цеху ремонту електрообладнання металургійних цехів. Загалом пропрацювала на Запоріжсталі 38 років.

Одинадцять років свого професійного життя Запоріжсталі присвятив і батько Євгенія — Анатолій Іванович, який трудився слюсарем в цеху гарячої прокатки. Згодом він передав синові любов до робітничої професії.

«Мене батько завжди навчав працювати руками, тому я теж починав свою кар’єру з Запоріжсталі, працював у ЦРЕМЦ електрослюсарем. Після служби в армії вчився в машинобудівельному інституті і паралельно працював електромонтером в коксовому цеху Запоріжкоксу. Освіта та набуті навички допомогли далі розвиватися в професії: з 2000 року був майстром з ремонту електроустаткування коксового цеху, а в 2014-му став електриком коксового цеху», — згадує Євгеній.

Євгеній активно приймає участь у впровадженні енергозберігаючих технологій в коксовому цеху. Зокрема в його доробках – енергоефективні проєкти з  налагодження системи імпульсного гасіння коксу, модернізації освітлення та вентиляція на коксосортуванні, покращення роботи кантувальних лебідок коксових батарей, зниження засміченості в доменному коксі тощо.

У 2015 році брав активну участь у відновленні працездатності коксової батареї №2, це дозволило зберегти виробництво підприємства у існуючих об’ємах та забезпечити роботу для понад 80 працівників. Здобутки фахівця не раз були відзначені на високому рівні: Євгеній Потапенко визнаний найкращим лінійним керівником підприємства протягом 2014 – 2017 рр., від 2016 року має почесне звання «Заслужений енергетик України» та «Золота зірка Метінвесту».

З 2018 року професіонал передає власний досвід молодим спеціалістам – атестує та проводить практичне навчання учнів Запорізького політехнічного центру професійно-технічної освіти та Запорізького металургійного технікуму. Семеро його учеників-електриків вже поповнили ряди колективу цеху.  Їм Євгеній передає не тільки професійну майстерність, а й любов до своєї справи.

Зараз Оксана та Євгеній Потапенко – працюючі члени династії Запоріжкоксу, сумарний трудовий стаж  якою складає 165 років.

Оксана та Євгеній кажуть — дуже пишаються своєю династією та своєю роботою, адже вона — вкрай необхідна, особливо під час війни.

«Справа живе, коли є наступність поколінь. Цей принцип, закладений в нашу трудову династію, я прищеплюю своїм учням та молодим колегам. Приємно розуміти, що в кожному з них є частинка моїх знань, досвіду та ставлення до роботи. Щиро вірю, що попри всі виклики, які переживає наша країна, наша галузь та підприємства, ми зможемо зберегти цінності професіоналізму, єдності та самовдосконалення, які закладені сотнями виробничих родин Метінвесту. Це – опора Компанії та запорука міцності на усі часи», — говорить Євгеній Потапенко.

Раніше ми писали, що в Запоріжжі живе династія металургів зі спільним 390-річним стажем.

Джерело

Новости Запорожья