Сховався у ванні серед руїн і продовжив бій: історія Романа з фронту
Цей випадок міг би стати сюжетом для кіно про пригоди Індіани Джонса або нову частину «Рембо». Уявіть: герой збиває кілька ворожих дронів, а ворог помічає його і починає накривати вогнем з усіх калібрів. Роман стрибає у ванну зруйнованого будинку посеред руїн села Кам’янське й там переживає атаки дронів-бомберів і дронів-камікадзе.
Цю історію розповіли на сторінці 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» у фейсбуці.
Читайте також: Тримав позиції 45 днів — боєць запорізької бригади пройшов шлях від стрільця до медика та пілота дронів (фото)
Його звати Роман. Як і в кіношного Індіани Джонса, його цивільне життя не мало нічого спільного з війною: він працював металургом у Дніпрі.
24 лютого 2022 року на роботі почув вибухи перших ракет.
“Я навіть побачив ракету і не повірив очам. Але коли почув вибух — зрозумів, що все по-справжньому, почалася війна”, — згадує Роман.
Він одразу пішов у ТЦК, потрапив до 25 десантно-штурмової бригади й незабаром опинився на передовій у Донецькій області. Уже за місяць — перше поранення під Верхньоторецьким.
Попри поранення, Роман повертався в бригаду і продовжував службу. Луганське, Новолуганське, Авдіївка, Яблунівка, Вишнівка, Суха Балка — ці назви стали частиною його бойового шляху.
Півтора року війни завершилися для нього після чергової контузії: військова комісія визнала його непридатним, і Роман був звільнений за станом здоров’я.
Вдома він активно волонтерив, проте згодом повернувся до ЗСУ й уже рік воює у складі 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».
Зараз його ділянка фронту — Степногірськ і Кам’янське.
Одного разу ворогів було надто багато. Роман тримався до останнього, доки не стало пізно змінити позицію. Навколо — лише руїни. І тоді, як у кіно, він стрибнув у ванну серед уламків і накрився сміттям.
Будівлю добивали скидами з бомберів, вогнем з мінометів і дронами-камікадзе. Пів години це місце було справжнім пеклом.
Коли ворог витратив усе, що мав у небі, Роман перебіг до іншого укриття й продовжив бій.
“Уже пів року я обходився без поранень і контузій. Цього разу було серйозно. Але, мабуть, Бог мене любить”, — сміється він.
Мирні плани у Романа наразі відсутні. Він думає лише про службу та розвиток.
“Війна змушує постійно вчитися. Ворог не такий дурний, як здається за тік-током. Вони вчаться день і ніч. Тому і я хочу вдосконалюватися й освоювати нові військові професії, інакше зараз не можна. Про мирне життя подумаю після Перемоги”, — каже боєць.
Раніше ми розповідали про бійця Запорізької окремої бригади ТрО, який відбивав штурми цілий місяць і разом з побратимами утримував позиції на Харківщині.
