Серед руїн Запоріжжя зцілювали безнадійних сліпих і глухих
Ось такою – з обдертими стінами, розбитими вікнами (і, схоже, дахом також) — була запорізька лікарня № 1 1944 року (зараз тут обласна дитяча лікарня – на проспекті Соборному).
Читайте також: Від фашистів до рашистів: як бомбили Запоріжжя під час Другої світової війни – розсекречені документи
І після цієї розрухи легендарні запорізькі лікарі творили дива. Свідчення див я знайшов у старій газеті «Большевик Запорожья». Ось що вона писала 16 квітня 1948 року. Цитую.
«У родині колгоспника Полікарпа Макаровича Гребенюка з артілі «Дума Леніна» Новокостянтинівської сільради Приазовського району 1943 року стався нещасний випадок. 12-річний син Микола пошкодив собі очі запалом від німецької міни. Втративши зір, Микола змушений був полишити навчання в 4-му класі. Ходити він міг тільки з поводирем.
У жовтні минулого року Миколу доправили до Запорізької залізничної лікарні [до] окуліста Гулякова, який виконав складну операцію — зробив штучну зіницю. Шість місяців хворий був прикутим до ліжка. Зір до нього повертався поступово.
9 квітня Микола Гребенюк виписався з лікарні. Зараз він ходить без супроводжуючого, розрізняє кольори забарвлення».
А от від трьох слів: «зробив штучну зіницю» — у мене очі полізли на лоба, вибачте за такий «офтальмологічний» вираз.
А що як газетяр 76 років тому штучною зіницею назвав штучний кришталик? Тоді тут уже сенсація глобального масштабу. Адже загальновизнано, що першу в світі імплантацію штучного кришталика виконав сер Гарольд Рідлі в Лондоні. 29 листопада 1949 року він видалив у пацієнтки кришталик, а через три місяці — 8 лютого 1950 року – поставив штучну лінзу.
За свою першість Гарольд Рідлі був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою ІІ
У нашому випадку пацієнт окуліста Гулякова виписаний з лікарні 9 квітня 1948 року — після того, як шість місяців був «прикутим до ліжка» (так у газеті). Виходить, операцію йому зробили десь у жовтні 1947 року – за понад два роки до Гарольда Рідлі!
Читайте також: Півтора року не вистачило — у запорізьких лікарнях досі не підключили генератори та котельні, отримані від благодійників
Утім, гадаю, фахівці легко можуть пояснити різницю між операціями лікаря Гулякова і сера Гарольда і так же завиграшки рознести моє зухвале припущення щодо першості.
Але в будь-якому разі наш окуліст – велетень в історії запорізької медицини і міг би бути увічненим, наприклад, у процесі перейменування міських вулиць.
Аргументувати свою думку спробую в публікації «Доктор Вірність…» (сьогодні пізніше на нашому сайті). А поки – дочитую резонансну замітку з «Большевика Запорожья» 1948 року.
«Нині [пацієнту] Миколі 17 років. Наступного року він знову сяде за шкільну парту, щоби продовжити перерване навчання. [Покілачених дітей після війни залишилося безліч – тож у доктора Гулякова роботи точно було по горло].
За пів року окулістом т. Гуляковим зір повернуто 70 хворим».
Хто ж усе-таки той «окуліст т. Гуляков», як скромно назвала його газета? Це легендарний Матвій Федорович Гуляков, котрий зробив тисячі операцій. Ще 1914 року він закінчив військово-морську школу в Миколаєві, працював у петербурзькому морському шпиталі, ходив на крейсері «Баян» Балтійського флоту, зціляв хворих у земській дільничній лікарні.
Читайте також: Серцево-судинні захворювання та психічні розлади — як на запоріжців впливає постійний шум від генераторів
Та більша частина біографії Матвія Федоровича пов’язана із залізничною лікарнею в Запоріжжі, де він завідував очним відділенням.
Життя й досягнення Матвія Федоровича Гулякова, його місце в історії запорізької медицини заслуговують на окрему розповідь. Нагадаю, вона з’явиться на нашому сайті сьогодні.
А тим часом повертаємося у 1948 рік.
Буквально наступного дня після публікації про феномен доктора Гулякова «Большевик Запорожья» друкує ще одну сенсацію — тепер уже про повернення слуху.
Читайте також: У Запоріжжі стартував проєкт з арттерапії для ВПО, людей з інвалідністю та постраждалих від війни — як потрапити безкоштовно
«Однією з невирішених проблем у медицині досі була проблема хірургічного лікування отосклерозу. Над вирішенням цього завдання довгий час працює запорізький лікар-доцент Яків Давидович Місіонжник.
Нещодавно цю операцію він зробив 25-річній хворій Валентині Савченко. Хвора страждала на прогресуючу глухоту протягом десяти років. Останнім часом слух настільки погіршився, що вона сприймала лише гучну мову над самою вушною раковиною. В. Савченко припинила спілкуватися з людьми. Крім того, вона відчувала сильний шум, що доводив її до відчаю.
Операція пройшла успішно. Лише в перші дні у хворої було запалення лабіринту, яке потім зовсім минулося. До кінця місяця хвора змогла чути розмову на відстані 5 метрів. Вона почала сприймати камертони, які до операції зовсім не розрізняла.
Хвора демонструвалася на клінічній конференції лікарів та в лорсекції.
Хірургічне лікування прогресуючої глухоти застосовано в Радянському Союзі вперше. Подальший розвиток і застосування нового методу поверне слух багатьом хворим, які страждають на цю недугу».
Читайте також: «Ноги почали на ходу розриватися» — вчителька із Запорізької області втратила кінцівку внаслідок ракетного удару (відео)
Тема отримала продовження у «Большевику Запорожья» за місяць – 23 травня 1948 року.
«Повідомлення по радіо та в пресі про сміливу операцію доцента Я. Д. Місіонжника з повернення слуху доньці запорізького залізничника Валентині Савченко знайшли гарячий відгук серед хворих на отосклероз.
З усіх кінців країни надходять листи досвідченому отолярингологу. З Казахстану, Естонії, столиці Узбекистану, України, багатьох міст Радянського Союзу до нього звертаються хворі за порадою та допомогою.
19 травня в клінічному відділенні хвороб вуха, горла й носа 2-ї радянської лікарні Я. Д. Місіонжник зробив другу складну операцію 22-річній доньці службовця Дніпробуду — Вікторії Демченко, яка хворіє на отосклероз протягом п’яти років. Результат блискучий. Наступного дня після операції відновився слух. Зараз хвора почувається добре.
Як і в першому випадку, […] було зроблено новий слуховий отвір, у нього вставлено трубочку з раковини вуха.
Учора наш кореспондент відвідав клінічне відділення, де знаходиться оперована хвора. Цього дня вона вже вільно розмовляла з доцентом.
Як повідомив Я. Д. Місіонжник, він зараз готує до операції третю хвору — працівницю заводу «Красное Сормово», яка прибула до Запоріжжя з Горького.
Через пару днів між Валентиною Савченко та Вікторією Демченко, які нещодавно страждали на глухоту, відбудеться розмова».
Читайте також: У Запоріжжі стартував реабілітаційний проєкт для ветеранів війни та військовослужбовців «Вільні хвилі»
Ось які титани лікували людей у Запоріжжі. Можливо, призабуті, але від цього не менш авторитетні. Є такі й сьогодні.
Зі святом вас, ті, хто зцілює!
Фото: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів (надав Олексій Толмачов), архів Олени Гулякової, mystrategist.com
Титульне фото: швидка допомога поліклініки станції Запоріжжя-ІІ. Карета на базі знаменитої «полуторки». 1955 рік. Світлину надала Ольга Пилипенко
Раніше ми давали поради, як і чим харчуватися у спеку, щоб не підчепити кишкову інфекцію.
