Відомий актор Віктор Андрієнко виріс біля вокзалу «Запоріжжя-2» та любив пішки гуляти містом
Наш земляк, актор Віктор Андрієнко буквально прокинувся знаменитим після виходу незвичайного телесеріалу «Шоу довгоносиків». Втім, за більш як 40 років акторської кар’єри він знявся в понад 100 фільмах і серіалах. До речі, 19 вересня Віктору Андрієнко виповнилося 65 років.
Ми писали, що 7 жовтня розпочався показ другого сезону серіалу «Зв’язок», де знявся Віктор Андрієнко. Про свої враження від серіалу актор розповідав на зустрічі з глядачами, під час Запорізького міжнародного кінофестивалю ЗIFF, на якому він був зірковим гостем. Спілкування, де була присутня й журналістка zprz.city, проходило в одному з просторів-укриттів.
Читайте також: У новому сезоні серіалу «Скажені сусіди» з’явиться актриса Ольга Сумська — коли покажуть
Був кулінаром-кондитером і проходив практику в кафе «Марічка»
Втім, на цій зустрічі, що йшла понад півтори години, Віктор Андрієннко розказав багато цікавого. Зокрема, так розповів про початок шляху до акторства:
— Моя перша професія — кулінар-кондитер. Я проходив практику у кафе «Марічка», що було поруч з театром імені Магара, тоді він називався «Щорса». У цьому театрі я працював монтувальником, а потім поїхав з ним на гастролі й тут же відправився поступати в інститут, поступив.
Гастролі проходили у Житомирі. Я вийшов на дорогу і за ювілейний рубль доїхав від Житомира до Києва. Вийшов на Шулявці. Тоді я не знав, що вийшов на цій точці, де пройшло все моє життя. Там — кіностудія імені Довженка; будинок, де я буду жити через 20 років; «общага» циркового училища, де буду жити через чотири роки; дім режисера «Довгоносиків» Віктора Приходька; будинок Гаріка Конна, який писав тексти для «Довгоносиків»; місце, де через 30 років буде канал «СТБ». Тобто, я встав саме туди, де все це пройшло — потрапив туди, куди треба.
В інституті почав працювати каскадерам. Актором мене в кіно не брали. Так сталось, що в одного режисера проби пройшов, а він помер. Другий теж помер. У Миколайчука проходив проби, він теж пішов з життя. І коли Давид Черкаський запропонував мені позніматись у його мультфільмах, я дуже хвилювався за його здоров’я, казав, що може не треба. Але все закінчилось добре.
Страшна шкільна історія
На запитання zprz.city, в якій запорізькій школі вчився, в якому районі міста виріс Віктор Андрієнко відповів:
— Що виросло, то виросла, як казав Кучма. Спочатку була 84 школа. Потім нас перевели у 15 школу, зробили там технічне виробництво (мабуть НВК — навчально виробничий комплекс, коли старшокласники раз на тиждень освоювали обрану професію. — Ред.). По середах у нас було виробництво, тож я кулінаром став.
Вчився у 15-й школі, але не довчився — посварився з директором. Я йому сказав, що так люди не роблять, правду сказав. А він відповів, що якщо Андрієнко не подобається в школі, завтра можна не приходити. Що, якщо Андрієнко не буде у школі, то школа буде краща. Я відповів: «Домовились» і більше в школу не прийшов. Директора, правда, чуть з партії не вигнали, але то інша історія.
І на наступний день я вже працював, знайшов роботу в театрі монтувальником. Мені вже було 17 років, але мене взяли, хоча по закону мали приймати тільки з 18 років. Через тиждень я склав екзамен у вечірню школу. І поки мої однокласники закінчували звичайну школу, я вже закінчив вечірню, тому що треба було їхати з театром на гастролі.
Я дуже вдячний моїм батькам. Коли у шостому класі на зборах з батьками мене запитали, ким хочу стати, я сказав, що артистом. Всі заржали, а папа сказав: «Давайте не будемо. Це його мрія. Хай він мріє».
А коли директор сказав мені, щоб я більше не приходив, там була страшна історія. Я прийшов в себе десь на стадіоні. Не знаю, як я туди потрапив. Я вночі сидів на стадіоні «Локомотив» — там, де Запоріжжя-2, залізничний парк. Виявляється, мене шукали.
Я тоді зайшов додому і сказав папі й мамі: «В школу більше не піду. З завтрашнього дня буду працювати й вчитися в вечірній школі». І вони нічого мені не сказали.
Сорок рейок до драмгуртка
Щодо свого району в Запоріжжі Віктор Андрієнко розповів:
— Я виріс в районі вокзалу «Запоріжжя-2». Якось їхав з одною творчою людиною на фестиваль, він каже: «Віктор, вибачаюсь, я хроплю» — «Дєточка, я жив на Запоріжжі -2 — 40 путей, вночі збирають ешелони, весь час щось оголошують і оттакі ліхтарі світять тобі в вікно».
Пізніше, коли я жив в «общазі» в театральному і в консерваторії, то мені що на дудки грають, що чечітку б’ють — є спав нормально.
— Є у вас улюблені місця у Запоріжжі?
— Улюблені місця — Запоріжжя. Не можна поділити, сказати — Хортиця… Само собою, Хортиця. Правий берег, я туди просто приїжджав, дивився, гуляв — зелений, красивий район. Парк «Дубовий гай» — це для мене шматок серця. Та все.
Я весь час у Запоріжжі ходив пішки. І вважав, що якщо я все бачу, то це недалеко. Тому я пішки міг піти у Шевченківський район, ще кудись.
Я вчився у драмгуртку у Віри Давидівни Афанасьєвої. Вона весь час міняла палаци культури — то була в «Дробязко», то в Шевченківському, то в ЗТЗ, і я весь час за нею їздив.
Так, від Запоріжжя-2 до Шевченківського ПК треба пройти сорок рейок. У шостій заняття починались, о дев’ятій закінчувались. І мої батьки терпіли. що я ходив туди й назад, після дев’ятої вечора, пішки.
…Як розказав Віктор Андрієнко, зараз він активно займається проєктами для дітей. Про це, та про те, чи планує він відновити «Шоу довгоносиків», розповімо в одній з наступних публікацій.
Ми писали, що актриса Ольга Кіяшко розповіла про зйомки у «Жіночому лікарі», життя у запорізькому гуртожитку та стосунки з кіборгом Вячеславом Зайцевим.
Фото автора
