У холі Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки відкрилася благодійна виставка картин 11-річної Поліни Солод
Учасниця і переможниця різноманітних художніх локальних конкурсів продає свої картини, щоб зібрати кошти на дрон для ЗСУ.
Як розповіла на відкритті виставки головна бібьліотекарка відділу мистецтва ЗОУНБ Олена Савкіна, у 2022 році Поліна з родиною виїхала з окупованого селища Чернігівка до Запоріжжя і з того часу активно підтримус ЗСУ.
Читайте також: Технології, побут та стосунки — новий випуск «Реальної історії» присвятили козакам та Хортиці (відео)
Виручені від продажу картин, а також власноручно виготовлених патріотичних червоно-чорних та жовто-блакитних браслетиків гроші спрямовує на потреби військових.
Допомога ЗСУ почалася з виготовлення та продажу браслетів-оберегів, а також невеличких, 10х10 см, картин, які дівчинка продавала біля супермаркетів та у інших багатолюдних місцях.
Як розповіла бабуся дівчинки Наталія Балик, через волонтерів військовим вже передали 26 000 грн. А захисники з передової подарували Поліні прапор зі словами подяки та своїми автографами.
Картини патріотичного спрямування талановита дівчинка почала малювати вже у Запоріжжі. А в окупації залишилися інші її роботи, які батьки надійно сховали. Родина чекає на повернення в деокуповану Чернігівку і вже тоді, як зазначив батько Поліни Роман, «покажуть їх суспільству».
У холі Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки можна побачити 17 картин юної художниці. У тому числі першу, з якої почалася серія патріотичних робіт — з зображенням бойових гусей.
Віршик про нашу “біозброю”, яка збила рашистський літак на Херсонщині, був знайдений в інтернеті ще коли родина знаходилася в окупації, а от картину Полінка малювала вже на підконтрольній Україні території, у Запоріжжі.
Частина робіт присвячена населеним пунктам, у тому числі рідній Чернігівці (Поліна зобразила Центр культури та дозвілля), Маріуполю, Запоріжжю, Криму. В деяких містах дівчинка була, деякі планує відвідати вже після перемоги.
Читайте також: У Запоріжжі збирають книги для військових — куди приносити
Після відкриття виставки картини можна було забронювати — батьки обіцяють після закінчення виставки, яка триватиме до 21 вересня, зателефонувати майбутньому власнику і доставити йому картину. Зокрема, депутатка Запорізької облради, перша заступниця голови Бердянської РВА Ірина Півень забажала мати у себе вдома картину про нині окупований Крим — вона там народилася.
Ірина Півень привітала юну художницю з виставкою, побажала їй творчих успіхів і натхнення:
«Маю честь сказати слова вдячності від всього Бердянського району, куди входить 8 громад, в тому числі одна з найпотужніших — Чернігівська, — зазначила Ірина Григорівна. — Завжди, як волонтер, кажу: «Якщо ми будемо єдині, зробимо багато корисного для ЗСУ». І, звісно, для прискорення нашої перемоги. Швидше будуть деокуповані території і ми повернемося додому. Ми усі дуже цього чекаємо!
Хочу сказати слова вдячності батькам дівчинки, а Поліні хочу побажати і далі малювати все, що до душі. Бо усі дитячі малюнки несуть позитив! Бажаю найскоріше назбирати на дрон. Пишаюся, що Поліна є мешканкою Бердянського району!»
На відкритті виставки був присутній голова Чернігівської територіальної громади Віталій Манич, який привітав дівчинку і її рідних з персональною виставкою. До речі, вона — перша персональна у публічному просторі.
“Хочу сказати слова подяки Поліні, яка з початку повномасштабної війни бере активну участь у підтримці ЗСУ, наших військових. Вона продає браслети, малюнки, збирає донати.
Мені дуже приємно, що є такі діти. Це, дійсно, наше майбутнє, наша опора і надія. Я, як голова громади, пишаюся Полею і її родиною.
Не зупиняймося, крокуймо вперед, долучаймося до підтримки ЗСУ! Віримо в наші Збройні Сили України, в нашу перемогу. Слава Україні!»
Мама дівчинки, поліцейська Наталя Солод дуже вдячна працівникам бібліотеки за організацію першої персональної виставки робіт Поліни “Картини Перемоги”. Вона розповіла, що донечка проявляла інтерес до малювання мало не з народження.
«Найулюбленішими були дуже маленькі книжечки, розміром 5х4 см, квіти й олівці, — згадує Наталія. — Куди б не їхали — в руках книжечки й олівці, це перше, що вона тримала в руках.. Причому не бажала малювати “негарними кольоровими олівцями”, це повинні були бути такі, які гарно видно.
Всі її малюнки висіли у нас вдома — персональні міні-виставки Поліни могли бачити гості, родичі.
Перші картини — це були намальовані ручкою феї: у гарних сукнях, з заплющеними очима. Отака була фантазія! Це були саме картини, а не просто малюнки. А ще малювала журавлі, лелеки — усе, що пов’язано з Україною.
Звичайно, всі вони були різні! Вона малює як хоче, те, що хоче, і тоді, коли до неї приходить муза. З 2022 року приходить патріотична муза».
Тато Роман Володимирович додає, що всі доньчині малюнки заховані у “надійному місці”. Родина юної художниці дуже хвилювалася, щоб їх не знайшли представники окупаційної влади.
До Запоріжжя Поліна з батьками та бабусею приїхали 5 квітня 2022 року. Як розповіла бабуся Наталя, кілька місяців Поліна нічого не малювала. А потім потроху відійшла. І тепер малює все, що захоче.
До речі, дівчинка розповіла, що саме свобода творчості їй дуже подобається — малювати що хочеш і коли з’являється натхнення. Тому й не поспішає юна чернігівчанка записуватися до художньої школи, де є, як то кажуть, “обов’язкова програма”.
«Спочатку, це було давно, хотіла ходити в художню школу, а зараз не дуже хочу. Звикла, що малюю коли можу і те, що хочу. А не по темі, яку задають«, — ділиться дівчинка.
Окрім патріотичних мотивів, улюблені теми — тварини, зокрема коні. Поліна брала участь у багатьох виставках, де її роботи відзначалися нагородами.
Але головне для неї — допомога військовим. Найзаповітніша на сьогодні мрія — назбирати на дрон. Давайте разом допоможемо!
Задонатити можна на виставці — біля картин є гарна жовто-блакитна скринька для пожертв.
Посилання на моно-банку- https://send.monobank.ua/iar/7ATDmr129s
Номер моно картки — 4441114432938510
Про евакуацію
Коли розпочалася повномасштабна війна, Наталія Солод служила в поліції. Ті дні й зараз згадує з хвилюванням.
«Це був шок! Нічний дзвінок, який розбудив… Це було страшно! Ми ж всі люди — поліцейські, військові. Але це тривало рівно до того моменту, коли вдяг свій однострій, взяв “тривожну валізу” і пішов на службу, у свій підрозділ. І пішов працювати на благо громади. Робили все, що мали виконувати, всі задачі й завдання, які ставило керівництво.
Поліну відвезли до моєї мами, щоб вона не була в Чернігівці. І працювали.
У громаді у нас були організовані евакуаційні автобуси. Коли окупаційні війська давали змогу, на блокпостах пропускали — вивозили людей. Ми ж пам’ятаємо той величезний страшний коридор у Василівці, де збиралося понад 5000 автобусів, де люди помирали, так і не дочекавшись виїзду… Пропускали ж на підконтрольну Україні територію не кожний день.
У нас було два евакуаційні маршрути. Перший у березні, у другому я брала участь як волонтер — як поліцейську мене б не пропустили. Вивозили жінок і дітей у Запоріжжя для подальшої евакуації у більш безпечні райони.
Назад автобуси йшли з гуманітарними вантажами, це був результат співпраці з волонтерськими та громадськими організаціями. Везли борошно, дріжджі, дитяче харчування, ліки — все це в Чернігівці одразу стало дефіцитом.
У громаді був створений штаб для вирішення різноманітних питань. Запам’яталося об’єднання людей — приносили одяг, постільну білизну, продукти харчування, ділилися ліками… Після Бердянська ми були першою громадою, де приймали евакуйованих з Маріуполя.
А 5 квітня 2022 року евакуювалися усією родиною з Чернігівки, ми стали людьми, які переселилися до Запоріжжя», — розповіла Наталія Солод.
Бабуся Поліни Наталія Балик до сих пір не може стримати сльози, коли розповідає, як, виїжджаючи з окупації, побачили на першому українському блокпосту прапор.
«Ці емоції не передати! Плакали всі! Нас на блокпосту зустріли військові. Ми були виснажені, були як люди з іншого світу. Почали плакати, вітати їх. Вони були змучені — холод, мінусова температура. Віддали їм що у нас було з продуктів.
А коли вийшли з машини, до нас підбігло багато котів і собак, яких підгодовували наші хлопці. Ми були щасливі, що нарешті будемо в безпеці», — розповіла Наталія Балик.
Раніше ми повідомляли, що у Запоріжжі японця, який розмовляє українською, прийняли в козаки.
