За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Зінаїда Красницька I Кухня у приміщенні хоспісу ГО «Любов до ближньоого» І Дмитро Філімонов. Суспільне Запоріжжя/Колаж Суспільного
Бруд, антисанітарія, розкидані на підлозі вживані підгузки та голі люди на брудних матрацах — у таких умовах мешканка Запоріжжя Ліана Губкіна знайшла свою рідну тітку Зінаїду Красницьку.
Після лікування в міській лікарні 94-річна недієздатна жінка опинилася у приватному хоспісі ГО «Любов до ближнього», де її тримали без зв’язку, документів та можливості бачитися з рідними. Окрім неї, у приміщенні перебували ще восьмеро людей.
За словами родичів, волонтери закликають людей похилого віку переїжджати до закладу просто з лікарняних палат. Згодом з’ясувалося, що з пенсіонеркою нібито вже уклали договір довічного утримання. Коли племінницю перестали пускати до тітки, вона звернулася до поліції. Водночас керівництво організації заперечує провину й стверджує, що підопічні перебувають у них добровільно та під належним наглядом.
Детальніше про цю історію, результати перевірки омбудсмана та позиції усіх сторін — у матеріалі Суспільного.
Цю розповідь ми починаємо зі слів Ліани Губкіної — племінниці Зінаїди Красницької, літньої недієздатної жінки, яка опинилася в центрі подій.
Ліана Губкіна, племінниця Зінаїди Красницькой. Суспільне Запоріжжя
Наводимо пряму мову Ліани Губкіної
Пошуки тітки
Через неврологічні проблеми моя двоюрідна сестра Іра поклала свою матір Зінаїду Красницьку до лікарні. Проте сама Іра раптово захворіла, теж потрапила до лікарні й невдовзі померла.
У неї там була доглядальниця, яка мала при собі її телефон, ключі від квартири та банківські картки. Після смерті Іри ця жінка витягла SIM-картки з її телефона й забрала ключі, повністю заблокувавши нам, родичам, доступ до помешкання та контактів. Двоюрідні сестри Іри по батьковій лінії завдяки попередній доглядальниці Ларисі знайшли мене, і вже разом ми почали шукати тітку Зіну.
У шостій лікарні нам повідомили, що її перевели до четвертої. А вже там сповістили, що тітку передали громадській організації «Любов до ближнього». Нам дали номер телефону її директора Дмитра Філімонова та адресу закладу.
Ми з Ларисою не змогли знайти будинок за цією адресою. тому зателефонували директору, котрий прийшов з нами на зустріч. Він сфотографував мене та мій паспорт. «Знаєте, я на все згодна, просто покажіть, де моя тітка», — сказала я йому. Він відповів: «Добре», — і привів нас до якоїсь квартири на другому поверсі.
Ліана Губкіна надає дані паспорта для ознайомлення. Суспільне Запоріжжя/Андрій Варьонов
У нас із Ларисою був шок. Бруд, жахливий сморід, на підлозі валялися підгузки для дорослих — ми буквально переступали через них. В одній кімнаті лежало, здається, п’ятеро чоловіків. Я найбільше хвилювалася про те, де моя тітка. Потім нас провели далі коридором. У другій кімнаті стояло три ліжка: два зсунуті разом, одне окремо. На цих двох ліжках лежали голі — розумієте, абсолютно голі! — жінки на брудних матрацах.
Умови в яких перебувають люди старшого віку за якими доглядають ГО «Любов до ближнього». Телеграм/Дмитро Лубінець
Біля стінки я побачила свою тітку Зіну, яка дрімала. Вона у футболочці хоча б була та загорнута в пелюшку. Разом із нами зайшов і цей Філімонов. Я погладила її за ніжку, аби розбудити. Розумієте, я навіть не могла нормально підійти до неї через ці два ліжка з голими жінками.
Питаю: «Тітко Зіно, як ви почуваєтеся?» Вона каже: «Все добре, все нормально». Розумієте, здорова людина зрозуміла б, де вона перебуває, а їй… їй усе добре. Вона навіть не усвідомлює, куди потрапила та в яких обставинах опинилася.
Я почала говорити з цим Дмитром Юрійовичем, що хочу тітку забрати, проте зможу тільки завтра, бо банально ж речей немає, та й хотіла чоловіка з собою узяти. Тому що тітка Зіна старенька людина, і ми з Ларисою теж уже не молоді.
Спроби забрати тітку додому
Ми домовилася з Філімоновим, що я прийду завтра.
І я прийшла на той час, що ми домовились. Прочекала близько двох години під під’їздом. Нарешті Філімонов з’явився і розповів, що після нашого візиту тітці Зіні стало зле. І що вона сказала, що бачити нас не хоче. І відповідно він до неї не пустить. Навіть гостинці не дав їй передати. Порадив нести їх до їхньої церкви. Але я поставила під двері, хоч таким чином, щоб їй потрапило. Втім, я не знаю, потрапило чи ні. Далі я написала заяву до поліції. Це була моя перша заява.
Через декілька днів, коли мене знову не пускали, я увійшла вже разом із поліцією і побачилася з тіткою.
Ліана Губкіна та адвокатка складають заяву в поліцію щодо недопущення Ліани до родички. Суспільне Запоріжжя/Андрій Варьонов
На боді-камерах поліцейських все записано: як ми плакали, як ми раділи, обнімалися. Тітка Зіна казала, що хоче мене бачити.
Я кликала її до себе додому. А вона мені каже: «Ліночко, я не хочу бути тягарем… Я поки побуду тут, а далі буде видно». Вона ж пам’ятає, що я і маму, і тата доглядала.
Зінаїда Красницька I Кухня у приміщенні хоспісу ГО «Любов до ближньоого», червень 2026 року. Особистий архів Ліани Губкіної/Колаж Суспільного
Я була в такому стані, що не зорієнтувалася, що правильно казати. Бо я ж не можу їй сказати, що Іра померла — вона ж досі на неї чекає.
Наступного разу, коли я прийшла, мене вже знову не пустили.
«Уночі я не можу заснути, не можу не плакати. Я розумію, що маю бути сильною, маю боротися. І я хочу боротися, я боротимуся за свою людину! Це моя рідна тітка, мамина сестра». Ліана Губкіна
Про «Любов до ближнього»
Як взагалі літні люди потрапляють в цей хоспіс, мені вдалося з’ясувати в міськраді. Виявляється, що відділеннями лікарень ходять волонтери, котрі агітують стареньких переїхати в хоспіс, де за ними будуть добре доглядати. А куди насправді вони потрапляють – ніхто потім не з’ясовує.
Отже, люди буквально опиняються в пастці. Бо їх завозять у квартири, тримають під замком, до них немає доступу. У них немає телефонів, тож вони навіть не можуть про допомогу попросити.
Умови в яких перебувають літні люди у хоспісі ГО «Любов до ближнього». Телеграм/Дмитро Лубінець
Дивіться, мене, родичку, не пускають навіть поспілкуватися! Тому що, цей Філімонов розповідає поліції, що від моїх відвідувань тітці стає зле. Ба більше, він надав слідчому відео, де тітка Зіна каже: «Мені тут добре, а Губкіна Ліана в мене хоче забрати квартиру».
Але розумієте, тітка Зіна в житті такого не говорила. Та й чому така тема взагалі? Вона закрита у приміщенні, розумієте, людину обманюють. Вона ж, як божий одуванчик. На відео вона була напівлежачи в ліжку – отак у неї «все добре».
Я спитала в поліції, чи звертався ще хтось щодо умов утримання в цьому хоспісі. Виявляється — ні.
Що сказали в лікарні
Намагалася щось з’ясувати в лікарні. Мені телефонувала заступниця завідувача лікарні Наталя Григорівна. Я питала її, чи дійсно мою тітку Зінаїду Красницьку хотіли на вулицю викинути, бо так мені сказав Дмитро Філімонов.
Наталія Гриорівна відповіла: «Ні, ви що, ніколи!» Втім, вона додала, що зараз війна, багато самотніх людей, а ми не можемо тримати їх безкінечно.
Я кажу: «Я розумію, що багато самотніх людей. Але ви коли віддаєте людину кудись, хтось може це перевірити? Хтось контролює, в яких умовах люди знаходяться, де вони знаходяться? Виходить, віддали людей невідомо куди, і ніхто не цікавиться й ні за що не відповідає. А, може, їх на органи віддали».
Суспільне своєю чергою також звернулося до КНП «Міської лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги», де проходила лікування Зінаїда Красницька. Ми отримали наступну відповідь:
«За наявною інформацією, заклад охорони здоров’я не володіє підтвердженими відомостями щодо подальшого місця перебування Красницької Зінаїди Іванівни після її виписки зі стаціонару та не має правових і фактичних можливостей підтверджувати або спростовувати обставини, які стосуються її подальшого переміщення, проживання чи перебування поза межами закладу охорони здоров’я».
Медзаклад підкреслив, що питання опіки та соціального захисту належать до компетенції відповідних органів та родичів, а не лікарні:
«Такі питання належать до компетенції відповідних органів соціального захисту населення, органів опіки та піклування, членів сім’ї, законних представників або інших уповноважених осіб, а не закладу охорони здоров’я», — йдеться у відповіді на запит.
Робота з адвокаткою
1 червня Ліана Губкіна звернулася по допомогу до адвокатки Алли Богач.
За словами самої правозахисниці, вона одразу ж надіслала запити до ГО «Любов до ближнього» і має підтвердження, що в організації отримали її звернення вже 2 червня.
«Ми запитували, на підставі чого Зінаїда Красницька перебуває у них. Просили надати копії документів, розпоряджень чи рішень уповноваженого органу, а також повідомити про умови її перебування. Проте відповіді нам так і не надали.
Алла Богач, адвокатка. Суспільне Запоріжжя/Андрій Варьонов
«Паралельно ми зробили адвокатські запити до всіх органів опіки та піклування в Запоріжжі стосовно того, чи видавали вони якісь розпорядження або накази про встановлення опіки, піклування чи будь-якого іншого догляду», — розповіла Алла Богач.
У відповіді районної адміністрації по Заводському району міськради зазначили: за наявною інформацією, Зінаїда Красницька 1932 року народження «уклала з ГО «Любов до ближнього» договір довічного утримання та перебуває під їхнім піклуванням».
Відповідь районної адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району. Особистий архів Ліани Губкіною
За словами захисниці, наразі звернення до поліції вже офіційно зафіксоване, проте співпрацю з правоохоронцями продовжують.
«Будемо доповнювати нашу заяву клопотанням про долучення доказів. Надамо всі отримані відповіді на адвокатські запити, а також зафіксуємо факти, коли громадська організація «Любов до ближнього» проігнорувала наші звернення», — зазначила вона.
Алла Богач наголошує: ситуація потребує глибшого вивчення, оскільки цей випадок може бути не поодиноким. За її інформацією, у закладі перебуває чимало літніх людей:
«Я вважаю, що взагалі тут потрібно глибше розібратися, чому Зінаїда Іванівна там перебуває… Нам попередньо стало відомо, що там не тільки вона, там багато таких пенсіонерів утримуються. І безпідставно, наскільки я розумію. Тому я вважаю, що ні, [це — ред.] незаконно».
Літній чоловік у вікні хоспіса ГО «Любов до ближнього», червень 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Андрій Варьонов
Звернення до омбудсмена
Разом з адвокаткою Ліана Губкіна звернулася до Представництва уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Запорізькій області щодо можливого порушення прав у приватному геріатричному закладі.
У відповідь на це звернення представники омбудсмана здійснили моніторинговий візит до закладу.Під час перевірки зафіксували «численні ознаки порушення прав людини».
Зокрема, виявили відсутність документів, належних умов проживання та медичного супроводу. Як наслідок, підопічних закладу добровільно перемістили до безпечних місць, а частину людей госпіталізували.
Людей з хоспісу ГО «Любов до ближнього» перевозять до інших медзакладів. Телеграм/Омбудсман Лубінець Дмитро
«Обставини діяльності закладу та його керівника наразі є предметом перевірки правоохоронних органів, тому оцінку цим фактам мають надати саме вони», — йдеться у відповіді Офісу представника омбудсмана в Запорізькій області Михайла Волкова.
Як зазначив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, у квартирі площею близько 40 квадратних метрів, де перебувала Зінаїда Красницька, окрім неї, проживали ще вісім людей. Більшість із них — маломобільні:
«Бруд, антисанітарія, зламаний санвузол, брудні матраци, нестача повноцінного харчування. Людина з ампутованими нижніми кінцівками була змушена жити на матраці просто на підлозі. У людей забрали документи й банківські картки. Один із мешканців розповів, що його утримували тут без його згоди».
«Так виглядає не догляд, а приниження людської гідності». Дмитро Лубінецьпро умови в хоспісі ГО «Любов до ближнього»
Омбудсман також зазначив, що правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження.
ГО «Любов до ближнього»
На фейсбук-сторінці громадської організації «Любов до ближнього» зазначено, що вона «ще за два роки до початку повномасштабної війни, розпочала годувати нужденних людей».
Проте підтвердити цю інформацію з відкритих джерел нам не вдалося. Фейсбук-групу ГО «Любов до ближнього» створили в грудні 2021 року, саму ж організацію офіційно зареєстрували 21 січня 2022 року, а перша світлина на сторінці з’явилася 30 січня.
Опис та світилина на Фейсбук-сторінці ГО «Любов до ближнього». Фейсбук/ ГО «Любов до ближнього»
В описі групи також зазначається, що «на утриманні та забезпеченні ГО «Любов до ближнього» перебуває Дім милосердя, в якому проживають люди похилого віку та одинокі пенсіонери».
Адміністратором групи є Інна Філімонова. Саме вона разом з Дмитром Філімоновим і зареєструвала цю громадську організацію.
На сторінці Дмитра у Фейсбуці чимало спільних світлин з Інною, а в Getcontact –чимало тегів, де їх підписують як чоловіка та дружину.
Інна Філімонов та Дмитро Філімонов. Фейсбук/Дмитро Філімонов
Саме тому за коментарем щодо ситуації з Зінаїдою Красницькою ми звернулися до Дмитра Філімонова.
Далі наводимо пряму мову Дмитра Філімонова
Про ситуацію із Зінаїдою Красницькою
Вона [йдеться про Ліану Губкіну — ред. ] не один раз вже приходила, бачилася, хотіла її [йдеться про Зінаїду Красницьку — ред. ] викрасти. Я написав заяву. Безліч різних вже було ситуацій, моментів… Куди вона тільки не зверталася! Сама бабуся не хоче нікуди йти. Яка вже тільки поліція не приходила, а вона все одно… Ну, це людина[йдеться про Ліану Губкіну — ред. ], ймовірно, «не здрава».
Вона [йдеться про Ліану Губкіну — ред. ] прийшла з чоловіком і зламала у дверях замок. Зайшли, але бабуся ніяк не хотіла виходити. Потім поліція приходила, спробувала забрати. Бабуся — проти. Каже: «Мені тут добре, мені тут подобається. Що ви всі від мене хочете?»
У бабусі є квартира. І оце просто потрібна не бабуся, а її квартира. І все. Ось така ситуація.
Але там непроста ситуація. Дочка [йдеться про Ірину, доньку Зінаїди Красницької — ред.] перед смертю відписала квартиру одну — ну, не знаю, все, що в ній було, відписала людям, які за нею доглядали. Воно належатиме їм. Я дізнавався, я знаю.
Щодо неналежних умов у хоспісі, які були виявлені соцслужбами
У плані — неналежні умови? Євроремонту немає? Там догляд такий, що краще, ніж у лікарні, я вас благаю! Чесно. Лежачі люди після інсультів. Ви представляєте, що таке лежачі люди? З ними конкретно люди служать: доглядають, миють, кормлять, повністю все роблять. На найкращому рівні. Повірте мені.
Могли б прийти подивитися. Це ті люди, які просто нікому не потрібні, на жаль, котрим нікуди йти, розумієте? Які опинилися на вулиці! Відказники. Можливо, що десь є у них там є хтось, але вони виявилися нікому не потрібні. Або через війну ситуація, або ну от… опинилися. І ми, як церква, взяли тих людей, які в мене перебували. Як ви думаєте, їм краще на вулиці чи в мене? Там, де годують, перевзувають, одягають, повністю забезпечують 24 на 7 і забезпечують лікування. Як ви думаєте?
Що відомо про Дмитра Філімонова та церкву?
Дмитро Філімонов нині є пастором у християнській церкві «Джерело життя». Вона належить до євангельського харизматичного руху — протестантської гілки християнства.
Також в нього на фейсбук-сторінці зазначено, що він працює волонтером у Water Mission.
Дмитро Філімонов під час роботи пастором та волонтером. Фейсбук/Дмитро Філімонов
Ми також дослідили судовий реєстр і знайшли щонайменше дві справи, де Дмитро Філімонов виступає позивачем щодо оформлення спадщини.
Так, у травні 2026 року Дмитро Філімонов через суд довів факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем у Петро-Михайлівській громаді понад 5 років. Водночас вони «не перебували зі спадкодавцем у безпосередніх родинних зв’язках».
У такий спосіб Філімонов оформив на себе будинок та землю, оскільки власник майна не встиг скласти заповіт і не мав інших родичів.
В іншій справі, у вересні 2020 року, Ленінський районний суд Запоріжжя задовольнив позов Філімонова щодо квартири його далекого родича. Той помер у РФ, де його й поховали. Покійний не залишив заповіту, а його пряма спадкоємиця — мати Дмитра (двоюрідна племінниця померлого та громадянка РФ) — не стала оформлювати майно у визначений термін. Тоді Філімонов через суд довів, що з серпня 2008 року постійно проживав із дідусем, і на цій підставі законно визнав за собою право власності на цю квартиру.
Запити Суспільного
У межах цього матеріалу Суспільне також звернулося із запитами до КНП «Міської лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги» аби з’ясувати, на яких підставах сторонні особи (зокрема волонтери) мають доступ до пацієнтів у палатах. Ми попросили надати копії договорів чи меморандумів про співпрацю з ГО «Любов до ближнього» та релігійною організацією «Джерело життя».
Крім того, ми звернулися до Департаменту соцзахисту та районних адміністрацій, щоб перевірити законність підписання договору довічного утримання недієздатною жінкою. Додаткові запити направлені до Нацполіції й Держпраці та ЗОДА.
Замість висновків
На момент публікації матеріалу нам стало відомо, що Зінаїду Красницьку вдалося забрати з хоспісу ГО «Любов до ближнього». Проте паспорт їй так і не повернули.
Водночас інші літні й маломобільні люди все ще чекають на допомогу та захист або ризикують опинитися в аналогічній пастці. Тож ми продовжуємо стежити за розвитком подій та працювати над цією темою.
У 2024 році Суспільне розповідало, що під час реорганізації 10-ї лікарні її персонал наголошував, на важливості збереження відділення паліативно-хоспісної допомоги:
«В нас ціле відділення з професійними працівниками. В нас черга в це відділення. І люди, які в нас там… це люди різного віку, зокрема онкохворі, які залишилися без родин, які доживають останні часи, котрим нікуди взагалі просто іти».
