За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Презентація документального фільму «Поверніть мені ім’я» Мар’яна Кушніра у Запоріжжі, 31 березня 2026 року. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
Вчора, 31 березня, у Запоріжжі відбулась презентація документального фільму воєнного журналіста Мар'яна Кушніра "Поверніть мені ім'я". Стрічка розповідає про шлях повернення та ідентифікації полеглих військових, котрі вважалися зниклими безвісти.
На прем'єрі фільму були кореспонденти Суспільного.
Я хотів пройти цей шлях разом із рідними й задокументувати його
Фільм "Поверність мені ім'я" — документальна стрічка журналістка Мар'яна Кушніра. Це історія про те, як з поля бою повертають та ідентифікують тіла полеглих захисників, котрі вважалися зниклими безвісти, розповів режисер:
"Цей фільм — це скоріше шана тим родичам, які переживають зараз цю втрату і перебувають в стані невизначеності. Ідея цього фільму поступово виникала протягом повномасштабної війни, але один із таких моментів — це контрнаступ на Запорізькому напрямку. У мене друг перебував тут як ЦВСЦивільне військове співробітництво і він витягував з поля бою людей. Я бачив весь процес, як з поля бою повертають зниклого безвісти, везуть у морг, упізнають, везуть його до рідних. Так було з одним з моїх близьких знайомих, який загинув в рамках контрнаступу".
Мар’ян Кушнір, автор документального фільму «Поверніть мені ім’я». Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
Емоційно важко було спілкуватися з рідними зниклих безвісти, з людьми, які в горі. Кожен раз, спілкуючись з ними, я розумію їхню трагедію і розумію, що це спілкування вириває частинку душі. Такого горя ледь не в кожній домівці дуже багато людей Мар’ян Кушнірпро складність роботи над фільмом
Робота над стрічкою тривала півроку, аби відзняти усі етапи повернення зниклих безвісти воїнів, котрі загинули:
"Я хотів пройти цей шлях разом із рідними й задокументувати його. Це процес, коли тільки тіла отримали, взяли зразки ДНК, пізніше їх відправляють на опізнання. Цей процес дуже довгий".
Кадр з фільму «Поверніть мені ім’я». Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
Всі повинні повернутися додому обов'язково, як полонені, так і полеглі воїни
У фільмі відображені подїі 2024 року на Покровському напрямку — цих боях брала участь і 15 бригада Національної гвардії України "Кара-Даг". У стрічці розказана історія й найгвардійця Івана Куковицького із Київщини, розповів начальник відділення комунікації бригади Віталій Міловідов:
"Саме тоді ми вперше працювали з Мар'яном, познайомилися і працювали в самому місті Селідово. І, на жаль, так склалося, що військовослужбовець Національної гвардії Іван Куковицький, який був підпорядкований з дружнього нам підрозділу НГУ приблизно в той час загинув, був безвісти зниклий саме в зоні відповідальності нашої бригади. І фрагмент фільму показує ті важкі умови і те, що там відбувалося".
Віталій Міловідов, начальник відділення комунікації 15 бригади НГУ «Кара-Даг». Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
Дуже велика кількість воїнів, які вважаються безвісті зниклими. Головна мета в цій війні, як би ми там не ставили критерії щодо перемоги, — всі повинні повернутися додому обов’язково, як полонені, так і полеглі воїни, всі, хто віддав життя. Віталій Міловідовначальник відділення комунікації 15 бригади НГУ «Кара-Даг»
Одним із пріоритетних напрямків бригади, за словами Віталія Міловідова, є репатріаціія тіл полеглих воїнів — саме ця робота і показана у стрічці "Поверність мені ім'я":
"Сформовані окремі підрозділи, окремі служби по репатріації по пошуку і встановленню обставин загибелі, а також під час репатріації, коли окупант повертає тіла наших військовослужбовців. Фільм розкриває оці важкі шляхи етапу, бо рідній людині завжди не вистачає тої інформації, яку надає будь-який там підрозділ і завжди вони продовжують шукати, бо мають надію. Це така паралельна робота, яка завжди відбувається".
Глядачі фільму «Поверніть мені ім’я» плачуть під час перегляду. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
Навіть найстрашніша правда краща, ніж невідомість
На презентацію фільму "Поверність мені ім'я" у Запоріжжі прийшла й дружина полеглого добровольця Володимира "Зеленого" Зелінки Людмила:
"В липні 2023 року мені теж прийшла звістка, що мій чоловік зниклий безвісти. В цій ситуації, я можу сказати, на щастя, він повернувся додому. Ті, хто втрачав, ті мене зрозуміли. І такі фільми, вони дуже потрібні. В цьому фільмі я побачила дитину, хлопчика, якого я знаю з дитинства. Це його вже дитина, його портрет був. Серед цих 90 000 зниклих безвісти мій юний брат. Ми знаємо, що він загинув, але він не повернувся. Серед цих 90 000 побратими мого чоловіка".
Людмила Зелінка, дружина полеглого військового Володимира Зелінки. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
Людмила Зелінка обіймається з Мар’яном Кушніром. Суспільне Запоріжжя/Анна Логвиненко
