"Потім у шпали з'являється голова": у Запоріжжі відкрили незвичайну виставку скульптури

В Запоріжжі відкрилась персональна виставка скульптора, історика і нацгвардійця Олександра Шкалікова, яка здивує глядачів — працює тільки по п’ятницях, суботах і неділях

154 скульптури різноманітних скульптур представлено на персональній виставці Олександра Шкалікова «На війні та поза війною», яка відкрилась в Запорізькому обласному художньому музеї. На презентації побували журналістка і фотограф zprz.city. Тут є скульптури, створені у мирні та у воєнні часи. А частина робіт — з уламків зброї.

Читайте також: Як цікаво та культурно провести вечір п’ятниці та вихідні у Запоріжжі — афіша

Олександр Шкаліков — нацгвардієць, скульптор, за освітою історик, активіст, а с нещодавніх пір ще й голова Запорізької організації Національної Спілки художників України. Він також є засновником творчої майстерні «Pottery Island» («Гончарний острів») з гончарними пічками.

Ми робили репортаж з його незвичайної майстерні, що знаходиться неподалік від урочища Сагайдачного. Цікаво, що творчість Олександра виходить у цій місцевості за межі майстерні. І все, що пов’язане з камінням в урочищі Сагайдачного (знаходиться на узбережжі Дніпра напроти Хортиці) – це його робота або його ініціатива.

Під час одного з всеукраїнських фестивалів ленд-арту «Хортиця», що декілька разів проходив в урочищі Сагайдачного, Олександр започаткував Музей каменю просто неба «Каменоломні», який існує і зараз, та зробив дві скульптури. І продовжує створювати з каменю різні артоб’єкти.

Але персональних виставок у Олександра Шкалікова ще не було, ця — перша. Вийшло цікаво і незвичайно. В багатьох роботах є щось первісне, архаїчне.

«І у мене як у більшості істориків є такий пієтет перед камінням»

— На виставці представлені мої скульптури з 2007 року, старих немає. Є графіка з 1980-х років — був період коли я працював в археологічних експедиціях і у мене був час малювати, — розповідає zprz.city Олександр Шкаліков.

— Олександре, а коли ви почали займатись скульптурою?

— Мабуть, у 1975 році, мне було років десять. Я пам’ятаю, як зробив першу свою скульптуру, це був кит, з цегли. І досі продовжую працювати з цеглою. Це вже оброблена глина, випалена, але така давня. Менонітська цегла добре підходить для вирізання скульптур, тому, що вона дуже щільна. Радянська не підходить.

— А коли почали займатись скульптурою обізнано, в дорослому віці?

— Коли служив у радянській армії. Я пішов у лікарню, взяв гіпс. В радянській армії все було зарегульовано. Але у мене буда така можливість в моменти, коли за мною не слідкували, не спостерігали, робити гіпсові скульптури.

З глини не робив, тому що випалювати там було нереально. Я ходив у гори, знаходив якусь цеглину чи м’який камінь і ножем вирізав скульптури. Вирізав скульптуру на схилі гори Казбек.

Великі скульптури почав робити в майстерні Сергія Горбаня у Дніпрі, у 1989-1990 роки.

— З яких матеріалі ваші скульптури?

— Тут є скульптури з дерева, з каменю, з металу, з заліза, з глини з шамотом, з кераміки з різною фактурою.

— Яка ваша улюблена робота на виставці?

— Вона дуже маленька — тваринка спіралехвіст. Це така дивна історія, можна сказати, жарт. Мене питають, як назвати мої роботи. А для мене це проблема. Так ось ця робота називається «Чотирилапий спиралехвіст, схожий на птаха». Спіралехвіст — тому, що у нього хвіст спіральний.

В цій роботі є один, не зовсім помітний нюанс — у неї чотири лапи, але спирається вона на три лапи. І в неї так створений баланс, що, якщо злегка її торкнутись, то вона стає на іншу лапу. Тобто, вона рухається, такий собі мобільний об’єкт. Тож, цей маленький спіралехвіст — майже жива істота.

Я їх робив багато, різного розміру. Але цього залишив, бо це такий прототип, батько, початок, номер один.

— А скільки ваших скульптур зараз на березі Дніпра в урочищі Сагайдачного?

— Мабуть, понад десяток.Оскільки я був, а, може, й залишаюсь археологом, істориком, я часто бачу на камені сліди давніх людей. І у мене як у більшості істориків є такий пієтет перед камінням.

— Чому в частині скульптур у вас мінімальне втручання у матеріал, можна сказати — легке торкання?

— По-різному буває. До семи років я жив у Казахстані, а потім потрапив на територію України, в степову частину. І побачив половецьку скульптуру. Я тоді не розрізняв скіфів, неоліт і половців. Деякі камені були ледь-ледь змінені людиною. Якщо знаєте неолітичну скульптуру, то люди знаходили антропоморфні камені і трішечки там добавляли. такий же метод можна використати до дерева, до каменя. Власне, за це мені подобається ленд-арт.

— Скільки часу йде на скульптуру мінімально і максимально?

— По-різному. Наприклад, є дерев’яна скульптура «Ангел», зроблена зі шпали. Спочатку знайшлась шпала. Потім вона лежить і не зрозуміло — це артоб’єкт, частина скульптури чи експонат, який залишився після будівництва Дніпрогесу. Потім у шпали з’являється голова — вона стає антропоморфною. Згодом до шпали додається знайдений шматок човна крила, яких не вистачало. А далі шукаєш основу, як поставити цього ангела — і це може зайняти рік-два-три. А є скульптури, зроблені буквально за хвилину. Мені більше подобаються швидкі роботи.

…Відкриваючи виставку Олександр Шкаліков згадував свою участь у контрнаступі у 2023 році й не міг стримати сліз:

«Мені пощастило, я залишився живим… На жаль, деяких з тих людей, які мені допомагали, зараз немає… Ми всі розуміємо, що ми тут, зараз живі й на цій виставці, завдяки людям, які там.

Всі зображення ангелів пов’язані з нами, з нашою ідентифікацією».

Свідок. «Він бачив, як розліталося скло»

На першому поверсі глядачів зустрічає велика, понад 3 метри, дерев’яна скульптура з пов’язаним прапором. Олександр Шкаліков розповів:

— Скульптура зроблена з матеріалів, знайдених у майстерні Владлена Дубініна, щоб їх зберегти. Верхня частина, так звана маска обличчя, була знайдена поблизу Бердянська, її принесло морем. Я зробив очі і ніс.

Цю людину я називаю Свідком. Вперше він був висталений у Туристичному інформаційному центрі. Потім переїхав у Виставкову залу Спілки художників. І з 24 лютого спостерігав війну через вікно, площу Фестивальну. Якщо уявити, що він живий, він бачив, як розліталося скло від вибухової хвилі у Виставковій залі. (10 жовтня 2022 року внаслідок ворожого обстрілу було вибито майже все скло у величезних вікнах Виставкової зали, зараз вони забиті листами OSВ).

Він був тоді єдиним експонатом. І на ньому вже тоді був прапор. Тому зараз я пов’язую прапор»

Факт

У центрі Запоріжжі можна побачити паркову скульптуру «Той, хто мріє», яку Олександр Шкаліков створив разом з Людмилою Єлецькою. Вона знаходиться біля одного з офісів на вулиці Зайцева.

Приходьте у художній музей!

Художній музей працює кожну п’ятницю, суботу та неділю з 10.00 до 16.00.

Адреса: вул. Незалежної України, 76-Б (зупинка «ТЦ «Україна»)

Вхідний квиток 25 грн, пільговий 15 грн.

Практично кожну суботу і неділю о 12.00 проводять «Творчі вихідні у художньому музеї». Найчастіше це майстер-класи для людей будь-якого віку від Інги Янкович, які проходять у дружній обстановці. Зазвичай він коштує 50 грн (входить вартість вхідного квитка і матеріалів).

23 лютого о 12.00 — майстер-клас, де будуть малювати Янгола охоронця собі та рідним. Вартість 50 грн. Одночасно ви зможете побачити нову виставку Олександра Шкалікова.

Телефон для довідок 067-168-87-33.