Народний архітектор України, лауреат Державної премії, очолював запорізьку філію «Укрміськбудпроект», а згодом був головним архітектором Києва
Напередодні свого 95-річчя пішов із життя Микола Леонідович Жаріков — Народний архітектор України та лауреат Державної премії України в галузі архітектури. Про це повідомили у департаменті архітектури та містобудування Запорізької міської ради. Святкувати поважну дату він мав 7 листопада.
Читайте також:У Запоріжжі ракета вбила родину: троє загиблих та поранений внаслідок атак рф (фото, відео)
22 жовтня архітектурна спільнота Запоріжжя та Києва попрощалася з Миколою Леонідовичем Жаріковим. Він мав звання Народного архітектора України та був лауреатом Державної премії України в галузі архітектури. Про смерть видатного фахівця повідомив Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради.
Його професійна діяльність залишила помітний слід у розвитку як нашого міста так і столиці.
Архітектор, який допоміг об’єднати Запоріжжя
Одна з важливих сторінок роботи Миколи Жарікова пов’язана зі спорудженням дамби, яка з’єднала стару та нову частини Запоріжжя. Ідею такого сполучення запропонував саме він. Проєкт передбачав насипну дамбу та шляхопровід, прокладений нею.
Читайте також:Громада у скорботі: на Донеччині загинув Герой із Запорізького району (фото)
Будівництво в Капустяній балці розпочалося в березні 1959 року. Роботи оголосили ударним комсомольським будівництвом, до якого долучилася значна частина запорізької молоді. Під час спорудження об’єкта використали понад мільйон кубометрів ґрунту, а завершили роботи на два роки раніше від запланованого терміну.
5 листопада 1962 року дамбу урочисто відкрили. На мітингу голова міськвиконкому Площенко повідомив, що новій споруді присвоїли назву «магістраль Ленінського комсомолу».
Які об’єкти Запоріжжя пов’язані з Жаріковим
У 1964–1978 роках Микола Жаріков очолював Запорізьку філію інституту «Укрміськбудпроект», який згодом мав назву «Запоріжцивільпроект». У цей період він долучився до формування архітектурного вигляду міста та розробки важливих містобудівних рішень.
Серед його робіт — проєкт детального планування центру Запоріжжя, створений у 1968 році, будівля інституту «Запоріжцивільпроект», Будбанк і комплекс Музею історії запорозького козацтва на острові Хортиця.
Особливе місце в цій спадщині посідає музейний комплекс. У 1973 році концепція, розроблена Жаріковим, здобула першу премію на республіканському конкурсі. Саму будівлю звели у 1975 році, поєднавши модерністську архітектуру зі скелястим ландшафтом Хортиці.
Також архітектор працював над проєктами створення Жовтневої площі, яка нині має назву Фестивальна, та реконструкції площ Вокзальної, Пушкіна, нині майдану Майдан Академіка Вернадського, і Чекістів, сучасної площі Троїцької.
Також приймав участь у проєкті палацу культури «Жовтневий», нині ПК «Днупроспецсталь».
Від Запоріжжя до головного архітектора Києва
Згодом професійний шлях Миколи Жарікова продовжився у столиці. У 1987–1992 роках він обіймав посаду головного архітектора Києва та працював над розвитком міського середовища.
Серед проєктів, пов’язаних із його діяльністю в Києві, — житловий комплекс на вулиці Леоніда Гавро, зведений у 1984 році, забудова центру району Оболонь у 1986 році та мікрорайон № 1 на вулиці Ломоносова у 1987 році.
До його київської спадщини також належать меморіальний комплекс пам’яті жертв Чорнобиля на вулиці Нагірній, церква святого Андрія Первозванного на Дніпровському узвозі, пам’ятник гетьману Петру Сагайдачному на Контрактовій площі та офісний центр на вулиці Госпітальній.
Спадщина, яка залишиться в учнях
Внесок Миколи Жарікова не обмежується будівлями, площами та містобудівними планами. Його пам’ятають і як керівника, який допомагав молодим фахівцям розвиватися в професії.
Запорізькі архітектори з вдячністю згадують роки роботи під його керівництвом, професійного становлення та навчання. Для багатьох він став наставником, який передавав знання, допомагав формувати фахові принципи й прищеплював любов до архітектури.
Микола Жаріков залишив по собі вагому архітектурну спадщину в Запоріжжі та Києві. Його роботи стали частиною міського простору, а досвід і знання продовжують жити в наступних поколіннях архітекторів.
Світла пам’ять видатному архітектору, учителю та людині, яка присвятила життя розвитку українських міст.
