Під час фестивалю GOGOLFEST у Запоріжжі виступив Культурний десант
Культурний Десант об’єднує військовослужбовців творчих професій. Вони проводять виступи для військових на різних напрямках. Залучають і цивільних артистів. У Запоріжжі Культурний десант виступив в межах фестивалю GOGOLFEST. До нашого міста він завітав одразу після виступу для військових, що працюють на Запорізькому напрямку.
Читайте також: Відлуння голосів полеглих воїнів — у Запоріжжі відкрили інсталяцію «Дерево Пам’яті» (фото)
Виступ нікого не залишив байдужим. Олександр Кондратьєв з позивним Кіндрат та Юлія Франц виконали популярні українські пісні. Вірші зворушливо прочитав Сергій Харчук. Мінівиставу з ляльками на піску показав актор-лялькар Гліб Савінов з позивним Фредді.
Керівник мобільної групи Культурного десанту, що працює на Запорізькому напрямку, Єня Воронецький з позивним Настрій, долучився до війська в перші дні повномасштабної війни. А до Культурного десанту — через півтора року. Каже: повірив в те, що така діяльність — це не спроба «сховатися за культурою» не одразу.
«Я сам Одесит, був артистом розмовного жанру — тобто, гуморист, стендап-комік, займався в різних проєктах: Камеді-клаб, «Файна Україна», Шоу братів Шумахерів. Був теле- та радіоведучім, робив івенти.
Я призвався добровольцем в 112 бригаду територіальної оборони, в роту вогневиї підтримки. Десь через півтора року подзвонив Коля Сєрга, ми були просто до цього знайомі багато років, займалися гумором, творчістю, десь співпрацювали. І він каже: «Я зараз набираю такий підрозділ. Ти не хочеш?» На початках думка у всіх одна і та ж сама: та ні, як я залишу свій підрозділ? Йде війна, зараз треба скласти зброю, лопати, рюкзаки, броніки, і що, стояти біля мікрофона? Але ми чотири місяці спілкувалися, і він запропонував мені такий тестовий варіант.
Ми зібралися всі в 59-ій бригаді на Донеччині, звідти розділилися на дві частини. Частина залишилась на Донецькому напрямку, частина приїхала сюди на Запорізький. І тільки через два місяці я повірив в те, що ми робимо. Я повірив в те, що ми не ховаємося за культурою. Я це часто кажу побратимам, коли ми приїжджаємо на позиції, є така думка: що ж ти такий молодий-красивий не біжиш тут не штурмуєш. Але через годину-півтори після виступу ніхто про це вже не думає», — каже Настрій.
Мистецтво на фронті дійсно рятує, каже військовий. І підтвердження цьому — випадки, які неодноразово відбувалися під час виступів.
«У нас є дуже крутезні приклади і випадки, які з нами траплялися. Після наших виступів люди відмовлялися від самогубства. Вони приходять на виступи, а потім вони віддають гранати, на які хотіли підібратися. Вони розказують, що хотіли піти і повіситись десь, а тепер передумали. Вони розказують дуже жахливі історії. І ми дуже раді, навіть якщо, хай це буде одна людина, яку ми врятували, для мене це великий результат.
Ми підбираємо слова, пісні, жарти — такі, які ми б самі хотіли почути в той момент, коли ми самі були в бойових підрозділах, до нас теж ніхто не приїжджав», — поділився Єня.
Наразі в Культурному десанті — приблизно 50 людей, які працюють «в полі». Це мобільні групи. Одночасно групи працюють на таких напрямках як Харківщина, Краматорськ, Покровськ, Запоріжжя і Херсон.
«Метою культурного десанту на початку було залучення цивільних артистів, ми навіть ставку робили на зірок. Нас підтримує дуже багато артистів. Наприклад, Альона Альона до нас приїжджає, вона після Євробачення одразу приїхала. Якщо я правильно пам’ятаю, то вона навіть свій день народження десь в бліндажі відсвяткувала з двома пляшками Кока-Коли. Олег Скрипка, гурт ВВ теж долучалися.
Зараз більше за все їздять артисти, яких не показують по телебаченню, їх не крутять по радіо, це не супер зірки в загальному сенсі, але вони сьогодні зірки для військовослужбовців», — розповідає Єня.
Артистам, що приїжджають до військових, проводять інструктаж, видають каски та броніки, а ще — розповідають, як спілкуватися з військовослужбовцями.
«Ми помітили що коли вони їздять без нас то вони не знають, як спілкуватися, це факт. Звучать такі речі, як «Доброго дня». «Ненька в небезпеці», «Низький уклін вам, герої», «Слава Україні» — після кожної пісні. Ми такі штампи забороняємо казати, ми навпаки хочемо, щоб люди розслабилися, і створюємо таку атмосферу сімейності на одну годину, щоб відчулося що приїхали свої до своїх, рівні приїхали до рівних», — каже Єня.
Єдина цивільна людина, яка приїхала до Запоріжжя у складі Культурного десанту — співачка Юлія Франц. Колись вона на п’ять днів долучилася до Культурного десанту, щоб виступити перед військовослужбовцями, а нещодавно відсвяткувала рік у складі підрозділу.
«Я співаю, граю на фортепіано. Останні 14 років жила за кордоном. Коли розпочалася повномасштабна війна, я активно донатила, але мені в якийсь момент цього стало недостатньо. Я вирішила, що треба приїхати додому і подивитися, чи можна бути більш корисною, ніж перебуваючи за кордоном.
І коли я знайшла таку можливість доїжджати на передній край до військових з виступами, я з’їздила, спробувала, то побачила, наскільки це має позитивний вплив, наскільки це дієва річ. Тож я звільнилася і вже понад рік у складі Культурного десанту», — поділилася співачка.
Рідні поставилися до вибору дівчини скептично, попри те, що рідний брат Юлії — кадровий військовий, проте їм лишилося тільки прийняти цей факт, каже дівчина.
Читайте також: Запоріжжю зробили ін’єкцію мистецтвом — фото
Згадуючи перший свій досвід виступу перед військовими, Юлія каже: так сильно вона не хвилювалася ніколи в житті.
«Я взагалі була цивільною-цивільною людиною, і не уявляла собі, як спілкуватись правильно з військовими. Тому, коли я почала приїжджати, я дуже сильно переживала, боялась військових, я не знала, що їм сказати. Я колись виступала в філармоніях, в оперних театрах, в величезних концертних залах. Я виступала, коли в залі знаходились такі артисти, як Елтон Джон, і чомусь так не переживала сильно.
Коли я перший раз приїхала, побачила 20 людей в формі, яких тільки нещодавно вивели з позиції, вони сиділи абсолютно в такому втомленому стані, всі дивилися в підлогу. Я забула все, що хотіла сказати, в мене тремтіли руки, тремтів голос. А зараз я знаю цю специфіку, знаю, більше стараюсь мати розуміння, як знайти підхід до них. Я ще вступила на відділення психології, щоб мені ще більше ця професія дала більше якихось ключів, щоб максимально бути корисною», — поділилася Юлія.
Дівчина каже: під час спілкування з військовими вона нагадує їм про тих, хто чекає їх вдома і по-своєму потребує підтримки.
«Дуже часто чоловіки зайняті надважкою роботою і психологічно їм дуже важко зібратися на те, щоб поговорити нормально зі своїми домашніми по телефону, на те, щоб написати якісь розгорнуті повідомлення.
Дуже часто в людей вистачає сил не тільки на те, щоб написати кілька плюсиків і сказати: у мене все добре, я колись там передзвоню. А я нагадую чоловікам, що для жінок, які вдома, теж дуже важливо, щоб вони не забували підтримувати це тепло домашнє. що жінки теж чекають цих повідомлень. Вони самі, вони виконують додаткову роботу, їм дуже непросто, їм теж потрібен якийсь знак від чоловіків, що все нормально.
І дехто після нашого спілкування дійсно відкриває телефон і дзвонить або пише дружині», — поділилася Юлія.
Сергій Харчук з позивним Лабух, який під час виступу читав вірші, каже, що спочатку теж ставився до ідеї Культурного десанту скептично. Проте через кілька виступів зрозумів, що це дійсно потрібна справа.
«До війська долучився з першого дня війни, пішов добровольцем, служив у 88-мому окремому батальйоні тероборони міста Шепетівка, а вже в серпні минулого року долучився до культурного десанту. Спочатку я скептично до цього поставився.
Але Коля Сєрга мені подзвонив і сказав: «Давай я зроблю тобі відрядження, ти тиждень поїздиш з хлопцями, побачиш як воно працює, що до чого, і тоді приймеш рішення». І я дійсно на свої очі побачив, як воно працює», — поділився Сергій Харчук.
У Запоріжжі Сергій Харчук читав сучасні фронтові вірші, а також класиків. Це було неймовірно і дуже сильно.
«Я читаю і свої вірші, і класиків, і сучасних авторів читаю, і 60-ників. У нас дуже потужна поезія в Україні. Я так от в інтернеті часом знаходжу вірші. Подружився з деякими поетами. Це Тетяна Ліщук з Луцька, Марія Мельник зі Львова, Віталій Орловський. Я їхні вірші читаю з задоволенням», — розповів Сергій Харчук.
Головне, що артист хоче донести своїми виступами — це те, що війна торкнеться кожного, так чи інакше.
«Не буде такого, що хтось відсидиться в тилу, а хтось буде тягнути цю лямку. Так чи інакше, включатися треба всім, тому що наша сила в тому, що ми разом», — каже Сергій Харчук.
Інтерв’ю з іншими учасниками Культурного десанту, які виступили в Запоріжжі, читайте на нашому сайті пізніше.
