У Запоріжжі відбувся забіг на підтримку полонених захисників
Акція на підтримку полонених Маріупольського гарнізону у форматі забігу відбулася у Запоріжжі. До неї долучилися рідні військовополонених та небайдужі містяни.
Побувала на заході й журналістка zprz.city.
Читайте також: У Запоріжжі відкрили Алею Слави захисникам Маріуполя — фото
Стартували учасники від центрального парку «Дубовий гай», а фінішували — біля каскаду фонтанів «Веселка». Дистанція склала 7,3 км.
«Акції на підтримку військовополонених проводимо постійно, кожні вихідні, але такий забіг-марафон у нас перший раз.
Наша мета — привернути увагу суспільства, щоб якомога більше людей долучалося до акцій. Тому що ми, на жаль, бачимо байдужість містян, дехто каже, що акції не приносять результатів. Але це не так — ми бачимо, що повільно, але обміни здійснюються.
І для нас велика радість, що нарешті з Азова, який півтора року не обмінювали, нарешті наші дівчата і хлопці повернулися додому. Ми плакали вчора разом з ними. І тому я закликаю містян долучатися до акцій. Якщо ви бачите захід на підтримку полонених, будь ласка, долучайтеся», — каже організаторка акції волонтерка Стелла Орел.
Одна з учасниць забігу — Тетяна Свечнікова. З квітня цього року вона чекає на повернення свого сина Андрія, який воював на Донеччині, у Покровському районі.
«Мій син зник безвісти 20 квітня 2024 року, і вже 5 місяців про нього нічого не відомо. Але я вірю, що син живий, ходжу на кожну акцію. І цей забіг — я буду бігти, буду повзти, але дійду до фінішу.
Мій син призвався тільки у лютому цього року. Спочатку був на навчанні, потім його направили в Донецьку область. 17 квітня син останній раз виходив на зв’язок. сказав, що наступного дня вони йтимуть на штурм і пообіцяв передзвонити. Під час цього штурму він з побратимами й зник.
В мене просто серце розривається, але тримаюся, чекаю і вірю. Дуже підтримує чоловік, подруги. Я віруюча людина, ходжу до церкви і молюся. Вірю, що Бог почує мою материнську молитву, і мій син повернеться додому», — каже пані Тетяна.
Ще одна учасниця акції — Людмила Базун, яка також чекає з полону сина, бійця 25-ї окремої десантно-штурмової бригади.
«Мій син Денис вважається безвісти зниклим з жовтня 2022 року, я про його долю нічого не знаю. Надіюся, вірю, що він живий, що в полоні, тому що дуже багато бійців з нашої бригади ніде взагалі не значиться.
Зараз сину повних 37 років. Він служив на Донецькому напрямку.
На всі акції я ходжу, де тільки можу. Потрібно, щоб наша влада бачила, що ми не забуваємо своїх рідних і щоб вони не забували про наших рідних. Ми нагадуємо, що наші рідні страждають в полоні.
Стосовно повернення полонених з 25-ї бригади, ситуація дуже складна. Наскільки мені відомо, за весь час повернули лише близько 5 людей. Але ми продовжуємо вірити і сподіватися», — поділилася пані Людмила.
Читайте також: Пам’ятаємо Оленівку: у Запоріжжі загиблим військовополоненим присвятили автопробіг і перформанс
За свого сина, оборонця Маріуполя Андрія, бігла й пані Тамара. Жінка виїхала з тимчасово окупованої території Запорізької області й тепер відвідує акції, учасники яких вимагають звільнити з полону захисників країни. Вона долучилася до забігу разом з невісткою Іриною.
«Мій син виходив з «Азовсталі» 18 травня 2022 року, дуже довго не було з ним зв’язку, але через хлопців, яких звільняли раніше, він передавав нам звісточки.
Знаємо, що в усіх хлопців, які там, немає зубів. А так, наче годують відносно нормально в цій колонії. Знаємо, що спочатку там були тортури якісь, на даний час начебто нема. Тобто, ми знаємо поверхнево що з ним, знаємо що живий, хоч життям це важко назвати.
Ми дуже-дуже пишаємося і нашим сином, і всіма хлопцями, які були на «Азовсталі», тому що саме вони втримали оці сталеві ворота, завдяки їм була можливість далі хлопцям укріпитися і не дати ворогу просунутися надалі.
Вони йшли у так званий «почесний полон», на нашу думку, це дає їм право на першочерговий обмін. Але ж бачимо те, що майже два з половиною роки вони в неволі», — каже пані Тамара.
Зазначимо, що 13 та 14 вересня відбулися обміни. Під час першого з них додому вдалося повернути 49 українців, з них 6 — мешканці Запорізької області. Другий обмін став ще масштабнішим — додому повернули 103 воїни, з них 9 військовослужбовців — із Запорізької області.
Зокрема, з полону повернули трьох мешканок Бердянська, які перебували на «Азовсталі». Це Лілія Павріанідіс, Ірина Могітич та Альона Бондарчук.
Також додому повернувся військовий з Приморського Посаду Олег Нечаєв з 501-го батальйону. У полоні Олег перебував спочатку в Оленівці, потім його переводили до таганрогу та рязані.
Ще один звільнений захисник — мешканець Балабиного Ігор Тітовський.
