Як змінилось навчання у Запоріжжі під час окупації 1941-1943 років — історія шкіл
Історію запорізьких загальноосвітніх шкіл під час нацистської окупації (1941-1943 роки) Особливості існування загальноосвітніх шкіл міста Запоріжжя під час нацистської окупації (1941–1943 рр.) дослідив Юрій Князкьов — його цікаве дослідження опубліковано у XXXVII випуску «Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету», яке публікуємо зі скороченнями.
Як було розподілено місто під час окупації
На той час Запоріжжя поділялось на дві частини – Стару частину міста і Нову частину міста. Межею між ними була балка Капустянка.
Читайте також: В одній з найкрасивіших менонітських будівель Запоріжжя працюватиме музична школа (фото)
Старе місто складало територію на схід і південь від балки. Це був довоєнний Сталінський район (тепер територія Олександрівського, Комунарського і Шевченківського районів).
Так звана «Нова частина міста» також знаходилась на лівому березі Дніпра і займала територію нинішніх Вознесенівського, Заводського і частини Дніпровського районів. Часто вона називалась «Запоріжжя-Нове».
Всім сферами міського життя Старої частини міста займалась міська управа (офіційна назва «Запорізька Українська Допоміжна Управа»). Новою частиною Запоріжжя займалась районна управа («Запорізька Українська районна Допоміжна Управа нової частини міста»), яку контролювала міська управа. Обидві управи міста Запоріжжя підпорядковувались нацистським органам влади.
Спочатку головою міста був фельдкомендант (воєнний комендант), а з вересня 1942 р. – штадткомісар (цивільний комендант міста). Штадткомісар мав свій цивільний апарат управління, що був поділений на відділи, робітниками яких були головним чином німці і фольксдойче.
Саме ж місто Запоріжжя як великий промисловий центр в межах Рейхскомісаріату «Україна» була виділене в окремий округ.
Шкільною справою в окупованому Запоріжжі займався відділ народної освіти міської управи, якому безпосередньо були підпорядковані школи. У 1942 р. він складався з чотирьох людей (зав. відділом, інспектор, інспектор профтехшкіл, секретар-друкарка). Таким же був склад і відділу освіти Нової частини міста.
Штадткомісар затверджував всі заходи відділу народної освіти міських управ. Навіть найменш важливі рішення (наприклад, спиляти сухе дерево чи розібрати зруйнований сарай на дрова) узгоджувалися з окупантами (апаратом штадткомісара).
Правобережна частина довоєнного міста Запоріжжя в роки окупації не входила до складу міста. Вона стала частиною Запорізького округу (нем. – «gebiet», якій адміністративно відповідав радянському району, проте був більшим за розмірами). Правобережні школи тодішнього міста підпорядковувались Хортицькій управі (центр був у селищі Верхня Хортиця), Запорізькій окружній управі і гебітскомісаріату (німецькофашистської окружної адміністрації), що стояв над управами.
Документи правобережніх закладів фашистського управління не збереглися. Тому будь-які докладні відомості про правобережні школи міста Запоріжжя в роки німецько-фашистської окупації відсутні. Саме тому ми розглядаємо історію загальноосвітніх шкіл міста, що розташовані в лівобережній частині міста.
Під час окупації шкіл у Запоріжжі стало значно менше
Ідейною основою освітньої політики фашистів на землях України і у Запоріжжі, зокрема, стала нацистська ідеологія про расову зверхність німців і ставлення до населення завойованих територій як до людей нижчої раси. Місцеве населення повинно було стати масовою малокваліфікованою робітничою силою для окупантів і робітниками середньої кваліфікації.
Саме необхідність підготовки майбутньої робітничої сили для потреб нацистів, а також завдання ідеологічної війни і німецько-фашистської пропаганди і зумовили існування загальноосвітніх шкіл на окупованих територіях.
Школа повинна була стали знаряддям ідеологічного і культурного закабалення молоді. Без шкільної освіти на захоплених землях, а тим більше в містах, фашисти не могли обійтися.
Сутність і особливості політики нацистів у сфері шкільної освіти у 1941-1943 рр. повною мірою проявилися в місті Запорожжі.
Особливістю існування загальноосвітніх шкіл міста Запоріжжя під час окупації було значне скорочення їх кількості. Частково це було пов’язано зі скороченням чисельності населення (зокрема шкільного віку) в результаті евакуації.
До війни станом на червень 1941 р. запорізькі загальноосвітні школи мали номери, що в цілому відбивали час появи тієї чи іншої школи та розташування школи на території міста та його складових частин (селищ). Школи на лівому і правому берегах міста мали номери з № 1 до № 62. Окремі номери були присвоєні школам для дітей залізничників (№ 83 і 84) і новій тоді школі при станції Запоріжжя-Ліве (№ 85).
Як свідчать документи міської управи, відразу ж після захоплення міста окупантами були закриті запорізькі школи № 5, 6, 7, 13, 14, 18, 28, 31, 32, 33, 35, 36, 39, 41, 46, 49, 50, 52.
З більш як 50 загальноосвітніх шкіл лівобережної частини Запоріжжя, що існували до війни станом на січень 1942 р., в Старій частині міста залишилось 18 шкіл, в Новій частині – 15 шкіл.
Із загального числа 33 діючих шкіл, що згадувалися у списку за січень 1942 р. протягом 1942-1943 рр. були закриті школи №№ 12, 18, 48, 43 (на той час № 28), 62 (тоді № 32), 84.
У зв’язку з значним скороченням кількості шкіл, під час окупації 14 шкіл зберегли свої довоєнні номери, а номери решти шкіл були змінені.
Приміщення закритих шкіл займались німецькими військовими підрозділами і окупаційними закладами.
З числа 18 закритих шкіл п’ять (№ 6, 14, 31, 46, 50) мали капітальні триповерхові будівлі, що були зведені у 1930-і рр. У 1942–1943 рр. окупантами були зайняті нові тоді триповерхові будинки закритих шкіл №, 12, 18, 43, 48, 84.
Будівлі забирались у шкіл, які продовжували існувати. Під час окупації з капітальних будівель в бараки, квартири чи інші приміщення були переведені 14 шкіл (№ 1, 2, 3, 4, 9, 10, 15, 17, 24, 27, 30, 53, 83). При цьому до війни школи № 17, 24, 27, 30, 53 працювали у нових триповерхових шкільних будівлях.
Таким чином, як свідчать матеріали міської управи, окупанти в лівобережній частині міста Запоріжж відібрали у шкіл 15 нових на той час триповерхових будівель, не рахуючи інших капітальних шкільних будинків.
Триповерхові будівлі були залишені окупантами лише за школами № 26 (на території колишнього села Вознесенка), німецькою школою № 11, № 43 (на острові Хортиця) № 55 (на селищі Передаточна). Останні дві знаходились на околицях міста.
Навчання в старших класах було платним, а потім їх взагалі закрили
Окупаційна влада визнала для населення окупованих земель обов’язковою лише початкову освіту в обсязі чотирьох класів для дітей від 7 до 11 років. У Запоріжжі така освіта була безкоштовною.
Визнання обов’язковою початкової освіти узаконило статус загальноосвітніх шкіл міста.
В умовах окупації в Запоріжжі загальноосвітні школи, що не були відразу же закрити новою владою, розгорнули роботу впродовж місяця після захоплення міста.
Наприклад, штат вчителів і допоміжного персоналу школи № 17 був укомплектований 15 жовтня 1941 р. Повідомлялось, що станом на 20 жовтня 1941 р. працювали всі наявні тоді школи в Нової частині міста.
Навчання в старших класах загальноосвітній школі було платним. Так по школі № 22 плата за навчання за ІV квартал 1941 р. склала 3630 крб., а по школі № 60 – 16340 крб. Обидві знаходились у правобережній частині Запоріжжя.
У лютому 1942 р. окупанти закрили усі восьмі, дев’яті і десяті класи у всіх 10 запорізьких лівобережних школах, що у перші три місяці окупації вважались середніми. Всього було закрито 34 класи.
Середня школа у Запоріжжі, як і в цілому на окупованій Україні, була ліквідована, практично так і не розпочавши роботу при новій владі. Учні були вигнані на вулицю. За даними перепису населення, станом на 1 травня 1942 р. в місті було 8713 дівчат і хлопців віком від 14 до 18 років. Всі вони були позбавлені можливості навчатися. У майбутньому багато з них було примусово відправлено в Німеччину.
Із закриттям старших класів середні школи перетворились на семеричні. Семирічна освіта в Запоріжжі також була безкоштовною. Під час окупації вона перестала бути обов’язковою і число учнів п’ятих – сьомих класів протягом 1942-1943 рр. проводжувало скорочуватись. Так, у лютому 1942 р. в школах міста було 112 п’ятих, шостих і сьомих класів, тоді як в липні 1943 р. їх стало 59.
Серед іншого це привело до перетворення семирічних шкіл у початкові. Школи, що були до війни семирічними (№ 19, 27, 40) чи середніми (№ 36), перетворювались на початкові. Такими вони стали станом на липень 1943 р.
Окупанти зрідка відкривали у великих містах платні середні школи для місцевого населення. У Запоріжжі таких шкіл не було.
Нацисти намагалися розколоти народи за національною ознакою
Нацисти намагалися розколоти народи за національною ознакою, протиставити один народ іншим. З чисто тактичних міркувань, щоб забезпечити підтримку частини населення, окупаційний режим експлуатував національні настрої українців. Тому загальноосвітні школи отримали офіційну назву «Українська народна школа» і стали україномовними. Вивчення російської мови і російської літератури в них було скасоване.
Втім, для російськомовного населення в місті залишались дві російськомовні школи (№ 8 і № 83).
Для фольксдойче (в документах міської управи вони називались «німцями») існувала особлива німецька школа, яка залишилась середньою. Це була довоєнна середня школа з німецькою мовою викладання, що до війни мала № 11. З 1942 р. ця школа була безпосередньо підпорядкована штадткомісару.
Вчителі влаштовувалась на роботу на неповну ставку, щоб врятуватись від голоду
В лютому 1942 р. у 33 загальноосвітніх школах Запоріжжя було 267 ставок вчителів. Спочатку реально учителів було більше, тому що люди влаштовувалась на роботу на неповну ставку, щоб врятуватись від голоду — працюючі вчителі харчувались у робітничих чи шкільних їдальнях, або замість такого харчування отримували так званий «сухий пайок».
Ті, хто працював вчителем, також не відправлялись на примусові роботи до Німеччини.
Наприклад, станом на січень 1942 р., в школах Нової частини міста було 127 ставок вчителів, а фактично викладачів було 187. У тому ж 1942 р. кількість ставок. наблизилася до реального числа учителів. Станом на 10 жовтня 1942 р. на одного учителя в середньому було 35 учнів.
В Запоріжжі була важка паливна криза — школи довго не працювали
Загальноосвітні школи Запоріжжя під час окупації працювали з великими перервами.
Так, у 1942-1943 навчальному році школи довгий час взимку взагалі не працювали за відсутністю палива. Тоді в місті була важка паливна криза. Робота шкіл була відновлена тільки з 1 квітня 1943 р.
У зв’язку із значним скороченням учбового часу навчальний рік тривав до 1 вересня 1943 р. з місячною перервою в липні.
Перед відступом фашисти знищували будівлі шкіл
Матеріально-технічному оснащенню загальноосвітніх шкіл міста ще до відступу загарбників було завдано значної шкоди.
Перед відступом Червоної Армії шкільні будівлі Запоріжжя залишились непошкодженими. Наприкінці жовтня 1941 р. була проведена інвентаризація майна всіх шкіл міста. Шкільне майно було в наявності. Серед іншого, збереглися навіть численні наочні посібники, у тому числі мокрий препарат жаби і скелет окуня.
За час окупації переміщення шкіл з одних приміщень в інші, брак палива взимку, привели до втрати шкільного майна. Про поповнення шкільного майна чи наочних посібників або виготовлення шкільних меблів не було і мови.
Тому, наприклад, у 18 діючих школах Старої частини міста станом на 22.11.1942 р. і на 1.06.1943 р. було відповідно парт 3358 і 1307, столів 569 і 126, шкільних дощок 145 і 76.
Одним із численних злочинів фашистів було знищення шкільних будівель в жовтні 1943 р. перед відступом з лівобережної частини Запоріжжя. Капітальні будівлі шкіл цілеспрямовано мінувалися, підривалися і спалювалися.
Так, було знищено 18 нових на той час триповерхових шкільних будівель і ще більше одноповерхових чи двоповерхових. Триповерхові будівлі шкіл № 25, 26, 27, 48 були зруйновані настільки, що взагалі не відновлювалися. Решта відбудовувалися з великими труднощами аж до 1950 р.
З усіх шкільних будівель дивом залишилися практично неушкодженими чи з невеликими ушкодженнями одноповерхові будинки шкіл № 2, 7, 16, 40, 64 і один з будинків школи № 8.
Зберігся двоповерховий будинок колишньої школи № 10 і триповерхові – № 43 (на о. Хортиця), № 46 (на Павло-Кічкасі). Але і ці будівлі довелося обстежувати та розміновувати.
Таким чином, в період окупації Запоріжжя німецько-фашистська влада намагалась використати загальноосвітні школи для підготовки майбутньої робочої сили і для пропаганди своїх ідей. Школи зіткнулися з величезними труднощами в роботі. Як підсумок окупації, була практично повністю знищена матеріальна база запорізьких шкіл.
Слід сказати, що всі школи, що були закрити окупантами, були знову відкриті після звільнення Запоріжжя.
Ми писали, яку музичну школу в Запоріжжі закінчила Ольга Сумська та інші зірки.
Фото з сайту Запорізького академічного ліцея № 46
