Для святкування Дня міста об’єдналися бердянці у Запоріжжі, Києві та Львові
У Запоріжжі 17 вересня пройшов фестиваль, присвячений Дню міста Бердянськ. Попри те, що місто знаходиться в тимчасовій окупації, фестиваль вдалося організувати одразу в трьох містах України та долучити до нього чимало бердянців.
Журналісти zprz.city відвідали фестиваль, тому розповідаємо як це було.
Читайте також: Бердянський батальйон морської піхоти узяв під контроль село, що знаходиться на відстані близько 100 км від Курська
Фестиваль проходив одночасно у Запоріжжі, Києві та Львові. Місцеві об’єднання бердянців долучилися до святкування по онлайн-трансляції.
Адже за словами заступника міського голови Бердянська Руслана Пидорича, у Києві мешкає більшість бердянців, у Запоріжжі — приблизно 4500 містян, а у Львові — 3000.
«Ми зробили телеміст і зараз кожен бердянець може долучитися до цього свята. Так, він фізично не поруч із нами, але ми його відчуваємо, його емоції.
Я впевнений, що кожен бердянець відчує краплинку рідного міста, яке на жаль прийшлося залишити. Пізніше до нас приєднаються зі Львова, З Києва, а потім з-за кордону теж є люди, які хочуть сказати теплі слова нашій громаді», — зазначив Руслан Пидорич.
На фестивалі було дві локації — одна на вулиці поруч з ПК «Орбіта», інша — у Незламному хабі-укритті, що розташований в цій же будівлі.
В укритті бердянці та гості фестивалю дивилися телеміст з Києвом та Львовом. Також, були й різні номери — танцювальні та музичні.
На вулиці організували декілька локацій з активностями, до яких могли долучитися всі охочі.
Була встановлена фотозона з ротондою у Бердянську, а по всій території заходу були розставлені впізнавані символи міста — скульптури бичка, крісла бажань, сантехніка дядя Вася та багато інших. Гості із задоволенням фотографувалися біля цих об’єктів.
У випадку оголошення тривоги, гостей сповіщали про небезпеку та пропонували перейти в укриття.
«Ідея виникла рік тому, ми спілкувалися з багатьма Бердянцями і ми поєдналися і громадську організацію.
Багато було розмов, як люди сумують за своїм містом. І виникла ідея — а чому б нам не нагадати собі й всім іншим, що Бердянськ — це Україна», — розповіла керівниця громадської організації «Міць Азову» Попенко Ольга.
На одній з локацій створювали панно «Серце Азову», де хрестиком вишивали символ Бердянська.
Тетяна Іларіонова, яка виїхала з міста через місяць після окупації, розповідає, що вишивають панно традиційним хрестиком. Пізніше його можна буде побачити у холі ПК ім. Т.Г. Шевченка.
«Це панно з хвилями нашого Азовського повітря, нашого теплого моря, жовтого піску та травички, яка росте у нас. Зараз ми вишиваємо символ нашого рідного міста і сподіваємось, що зовсім скоро повернемося додому», — розповіла волонтерка Бердянської МВА Тетяна Іларіонова.
Поруч із панно гості фестивалю могли написати побажання Бердянську та повісити їх на спільну сіточку.
На ще одній локації гості могли відправити листівку своїм родичам та знайомим з Бердянська або інших міст.
Поштові марки для листівок були зроблені спеціально до фестивалю, згодом Укрпошта безкоштовно доставить ці привітання у будь-яке українське місто. Треба було лише вказати адресу та покласти листівку у скриню.
За сусіднім столом теж відбувався цікавий інтерактив — люди могли власноруч створити одну зі знаменитих пам’яток міста — Нижній Бердянський маяк.
Дерев’яний конструктор розпакували на початку фестивалю й активно збирали та розфарбовували охочі. Як розповіли організатори, пізніше маяк буде встановлений десь у місті.
Останньою цікавою локацією була карта Бердянська, де люди могли залишити свою відмітку — домівку чи місце, де вони жили.
Фестиваль зібрав не тільки мешканців тимчасово окупованого Бердянська, а й запоріжців.
Марія та Владислав мешкають у Запоріжжі, але зацікавилися фестивалем та вирішили його відвідати.
«Прийти сюди мене запросили мої знайомі бердянці. Вже встигла написати побажання та заповнити лист — подружці у Харкові. Хотіла написати ще подружці у Швейцарії, але не вийшло — тому сфотографувала та надіслала ось так», — розповіла Марія.
«Моя мати зараз знаходиться в окупованому Бердянську. Вона мені й запропонувала піти. Я відвідав вже всі зони, де можна сфотографуватись, написав листи друзям у Києві та Львові», — поділився Владислав.
Раніше ми розповідали, що з російського полону звільнили трьох мешканок Бердянська, які в оточеному Маріуполі годували захисників на «Азовсталі».
